# "Годинник із таймером" (The Timed Clock). А. Е. ван Вогт | Наукова фантастика | Аудіокнига

An episode of [СлухаUA | Аудіокниги Фантастика](https://invisiblenetwork.ai/podcast/6802009397), 20 Aug 2026, 31 min.

Audio: https://anchor.fm/s/115e236d0/podcast/play/124495524/https%3A%2F%2Fd3ctxlq1ktw2nl.cloudfront.net%2Fstaging%2F2026-7-20%2F430213867-44100-2-f7cf7508efaef.m4a

Чи можна втекти від власного майбутнього? 🕰️ Запрошую вас у подорож крізь час від майстра «Золотого віку» наукової фантастики — Альфреда Елтона ван Воґта. Оповідання «The Timed Clock» (відоме також як «Годинник із таймером») з збірки «Lost: Fifty Suns» — це витончена та іронічна історія про часові парадокси, де звичайний предмет стає ключем до небезпечних ігор із реальністю. Перекладено та озвучено: Євгеній Квітницький для каналу @sluhaua 🔹 Приєднуйтеся до ТГ-каналу: https://t.me/sluha_ua 💎 Стати спонсором на YouTube: https://www.youtube.com/channel/UCeLVhwBtfyXFUiY3UOy8OIA/join 🍩 Підтримати гривнею на Donatello: https://donatello.to/sluha_ua ☕️ Закинути на "каву" (Монобанка): https://send.monobank.ua/jar/8gzRQ7AfVS

## Transcript

[0:00] Годинник із таймером науково фантастичне оповідання альфреда
[0:05] банвокта. Вперше опубліковано у 1000
[0:09] девятсот 72 році. Шлюб, каже террімейнард у
[0:15] хвилини особливої балокучості це священна інституція кому як не
[0:19] мені про це знати я одружувався двічі 1 раз ще 1000 девятсот
[0:24] пятого року, а вдруге 1000 девятсот 67.
[0:28] Такий часовий проміжок дозволяє чоловікові дивитися на речі з
[0:32] належною розважливістю, промовивши це, він невинно зірка
[0:36] є на свою дружину джоан того вечора вона лише зіткнула
[0:40] прикурила сигарету, відкинулася на спинку.
[0:43] Промурматіла. Террі ти невтомний шибай голову
[0:48] знову за своє. Вона сформувала коктейль,
[0:51] глянула на гостей без невинними блакитними очима й промовила
[0:55] зараз террі повідає вам історію нашого роману, якщо ви її вже
[1:00] чули, то знайдете канадки та іншу перекуску в їдальні.
[1:04] Двоє чоловіків та жінка підвелися й вийшли, террі гукнув
[1:08] їм навздогін з атомної бомби. Теж сміялися, аж поки вона не
[1:12] впала їм на голови настане день. Хтось зрозуміє, що я не просто
[1:16] байки складаю те, про що я розповідаю, справді сталося і
[1:20] воно може статися з кожним, коли я думаю про ці смертоносні
[1:24] можливості атомна бомба здається мені просто недогарком свічки,
[1:28] що тріщить на вітрі. Один із чоловіків, що залишилися
[1:32] спантеличена запитав не в туропаю, який звязок між вашими
[1:37] одруженнями в 1000 девятсот пятому й тепер та атомною
[1:41] бомбою? Окрім хіба що роздратування
[1:44] вашої чарівної дружини через неможливість встромити пазурі у
[1:48] світлу шкіру своєї давньої суперниці, пане відказав террі.
[1:53] Ви говорите про мою 1 дружину? Нехай спочиває з миром сьогодні
[1:58] ніколи не буде кинула джоан мейнард.
[2:01] Принаймні, я докладу до цього зусиль, проте вона вмостилася
[2:06] зручніше й лагідно додала. Продовжи любий.
[2:10] Коли мені було 10 років, почав її чоловік.
[2:13] Я просто марив старим підлоговим годинником у холі зможете
[2:17] глянути на нього, коли йтимете. Якось я відчинив нижній дверцята
[2:21] і бавився з маятником, аж раптом помітив на ньому цифри.
[2:25] Вони починалися біля верхівки довгого стрижня 1 було 1840 і
[2:30] так до самого низу де значилася 1000 девятсот 70.
[2:36] Надворі стояв 1000 девятсот пятдесятий рік, і я добре
[2:39] памятаю свій подив, коли побачив, що крихітний покажчик
[2:43] на кришталеві гирі вказує точно на 1000 девятсот пятдесятий.
[2:48] Я вирішив, ще зробив велике відкриття про принцип роботи
[2:51] годинників, коли 1 захоплення минуло я, звісно, почав крутити
[2:56] ту гирю і памятаю, як засунув її в гору до позначки. 1800
[3:00] девяносто один. Тієї миті в мене запаморочилися
[3:05] в голові. Я випустив гирю і осів на
[3:07] підлогу, бо відчув раптову млявість.
[3:10] Коли ж підвів очі, то побачив незнайому жінку та й усе довкола
[3:14] змінилося. Розумієте, змінилося лише
[3:17] розташування меблів та килимів. Цей будинок належав нашій родині
[3:21] понад 100 років та в 10 років я миттєво перелякався, особливо
[3:25] при виді тієї жінки. Їй було під 40.
[3:29] Вона була вбрана в старомодну дугу, спідницю її губи стислися
[3:33] в тонку лінію гніву, а в руці вона тримала різко.
[3:37] Поки я, заточуючись, спинався на ноги, вона заговорила джо
[3:41] мейнрде скільки разів я тобі казала, не підходити до
[3:44] годинника? Те, що вона назвала мене джуп,
[3:47] просто приголомшило мене. Тоді я ще не знав, що мого діда
[3:51] звали джозефом вразив мене і її акцент її англійська була
[3:56] надзвичайно вишуканою. Навіть не знаю, як це описати. 3
[4:01] же фактором став її вигляд, риси обличчя здалися мені дивно
[4:05] знайомими це було обличчя моєї прабабусі, чий портрет висів у
[4:09] батьковому кабінеті. Свись різка обпекла, мені ногу я
[4:14] кинувся повзний до дверей, несамовито лаючи, почув лише, як
[4:18] вона крикнула навздогін джомейде постривайно от батько
[4:22] повернеться додому. На вулиці я опинився у справжній
[4:27] фантасмагорії у примітивному світі містечка кінця
[4:30] девятнадцятого сторіччя за мною зацькував собака дорогою
[4:34] тупотіли коні, а сходинки були деревяними.
[4:38] Мене вчили остерігатися автівок і їздити в автобусах.
[4:42] Я не міг осягнути таких змін ті кілька годин стерлися з моєї
[4:45] памяті, там лише порожнеча та колись стемніло я прокрався
[4:50] назад до великого будинку і зазирнув у єдине освітлене вікно
[4:53] їдальні. Те, що я побачив, не забудеться
[4:56] ніколи. Мої прадід та прабабуся вечеряли
[4:59] з хлопчиком мого віку. Він був наче моя жива копія.
[5:03] Хіба що вигляд мав, куди переляканіший, ніж я міг собі
[5:06] уявити прадід якраз щось вичитував.
[5:09] Я чітко чув його крізь скло такий він був розлючений.
[5:14] Досить ти фактично назвав власну матір брехухою я займуся тобою
[5:19] після вечері. Я здогадався, що джо має дістати
[5:23] на горіхи замість мене та головне було інше у холі біля
[5:28] годинника нікого не було. Тремтячі я прослизнув до
[5:31] будинку, не маючи жодного плану навшпиньки підійшов до футляра,
[5:35] відчинив його й пересунув гирю назад на 1000 девятсот
[5:38] пятдесятий рік я робив це, не роздумуючи у голові, застигла
[5:43] крижана порожнеча. Наступної миті я почув чийсь
[5:47] крик. Голос видався знайомим,
[5:49] озирнувшись, я побачив власного батька.
[5:53] Ах ти ж шибеннику гримнув він я ж наче ясно сказав, не смі
[5:57] підходити до цього годинника. Чи не вперше в житті про чухан
[6:02] приніс мені полегшення відтоді, поки був малим я до того
[6:06] годинника й близько не потикався.
[6:09] Згодом почав обережно розпитувати про предків.
[6:12] Батько зазвичай замикався в собі.
[6:15] Його погляд ставав відчуженим, і він казав багато чому у своєму
[6:20] дитинстві я й сам не розумію синку, колись я тобі все
[6:23] розповів. Він раптово помер від запалення
[6:27] легенького, але мені виповнилося 13.
[6:29] Це стало потрясінням гід для душі і для гаманця мати
[6:34] розпродала речі, зокрема й старий годинник.
[6:37] Ми навіть думали перетворити наш дім на пансіон, але завдяки
[6:40] стрімкому промисловому розвитку ціна на нашу землю на іншому
[6:44] краї міста злетіла до небес. Я часто згадував про той
[6:48] годинник і свою пригоду про те навчання в коледжі, а потім
[6:52] служба у вєтнамі. Я був таким собі паперовим
[6:55] капітаном, не давали мені змоги взятися за пошуки аж до початку
[6:59] 1000 девятсот 66 року. Я відшукав його через антиквара,
[7:05] який колись купив годинник у нас і заплатив утричі більше, ніж ми
[7:09] за нього отримали. Звісно, воно було того варте.
[7:14] Гиря на маятнику якраз завмерла на позначці 1000 девятсот 66
[7:19] такий збіг мене приголомшив. Але куди важливішим було те, що
[7:23] під нижньою панеллю я знайшов справжній скарб щоденник мого
[7:27] діда? 1 запис датувався 18 травня 1000
[7:32] девятсот 4 року, стоячи там на коліна зі щоденником у руках.
[7:37] Я звісно ж вирішив влаштувати перевірку.
[7:40] Чи справді те дитяче видіння було реальним?
[7:43] Чи це просто плід моєї уяви я і не думав потрапити саме в той
[7:47] день, що вказаний у щоденнику, але автоматично виставив 1000
[7:51] девятсот 4 для безпеки я про всяк випадок сунув у кишеню
[7:55] піджака 38 автоматичний пістолет і вхопився за.
[8:01] Вона була теплою надутою, я виразно відчув легке тремтіння.
[8:06] Цього разу мене не нудило. Я вже був готовий визнати
[8:09] поразку, почуваючись дещо безглуздо.
[8:11] Аж раптом озирнувся лавав, холі стояла на іншому місці килими
[8:16] стали темнішими, а двері завішували старомодні портьєри з
[8:20] важкого темного оксамиту. Серце калаталом грудях я панічно
[8:25] міркував. Що казатиму, якщо мене викриють,
[8:28] проте за мить я збагнув, що в домі панує тиша, яку порушувало
[8:32] лише цокання годинника. Я підвівся і попри побачене на
[8:37] власні очі досі не міг повірити, що диво повторилося.
[8:41] Я вийшов надвір місто дещо розрослося відтоді, як я бачив
[8:45] його малим. Проте це все ще був початок 20
[8:48] століття корови на подвірях курники неподалік видівся
[8:52] відкритий степ, справжня розбудова ще й не починалася і
[8:56] не було жодного натяку на майбутній мегаполіс сумнівів не
[9:00] лишалося надворі. 1000 девятсот 4 рік.
[9:04] Охоплені збудженням, як рокував деревяним тротуаром.
[9:08] Двічі мені траплялися перехожі спершу чоловік, потім жінка.
[9:12] Вони дивилися на мене. Тепер я розумію, що з подивом,
[9:16] але я майже не звертав на них уваги.
[9:19] Лише калина на вузькій доріжці мені назустріч вийшли 2 дами.
[9:22] Я отямився й усвідомив перед моїми очима живі люди.
[9:26] Спочатку 1000 девятисотих на них були довгі до самої землі,
[9:30] спідниці, що гучно шелестіли, день видався теплим, але.
[9:35] Видно нещодавно пройшов дощ бо поділ їхнього вбрання був
[9:38] заляпаний грязюкою старша жінка ледь, глянувши на мене вигукнула
[9:44] о, джозеф емейна ерде тови всетаки встигли приїхати на
[9:47] похорон своєї бідолашної матері. Але де ви роздобули таке
[9:51] чудернацьке вбрання? Дівчина мовчала, вона просто не
[9:55] зводила з мене очей. Я вже збирався заперечити, що я
[9:59] зовсім не джозеф мейнард, але вчасно схаменувся.
[10:02] До того ж я раптом згадав запис у дідовому щоденнику від 18
[10:06] травня. Зустрів на вулиці місіс колдвелл
[10:10] із донькою марією. Вона ніяк не могла повірити, що
[10:13] я повернувся на похорон. Ошелешений, я подумав, якщо це
[10:18] місіс ковдвелл зі своєю донькою і це саме та зустріч, то жінка
[10:23] продовжувала джозефа мейна, де дозвольте познайомити вас із
[10:27] моєю донькою марієтою ми ж, щойно говорили про похорон чи не
[10:31] так люба дівчина й далі пильно дивилася на мене хіба мамо?
[10:36] Запитала вона. Звісно, що так.
[10:39] Невже ти забула? Місіс колдвелл помітно
[10:41] знітилася, але поспіхом додала. Ми з марітою вже цілком готові
[10:46] до завтрашнього похорону марієта спокійно, зауважила я гадала ти
[10:52] домовилася поїхати на ферму до джоунзів.
[10:55] Маріє то, як ти можеш таке казати?
[10:57] Це ж на післязавтра, навіть якщо я щось таке й планувала, плани
[11:01] доведеться змінити. Жінка знову опанувала себе і
[11:04] співчутливо мовила, ми завжди були в таких добрих стосунках із
[11:08] вашою матінкою. Містер ремейде правда ж маютьто.
[11:13] Я її завжди любила, відповіла маріє ледь, помітно наголосивши
[11:17] на займеннику. Тоді побачимося завтра в церкві.
[11:21] У 2 годині швидко промовила місіс cold well ходімо марієто
[11:25] люба. Я відступив, пропускаючи їх, а
[11:29] тоді обійшов квартал і повернувся до батьківського
[11:31] дому. Оглянув усі кімнати потай,
[11:34] очікуючи побачити покійницю. Проте тіло, вочевидь, уже кудись
[11:38] відвезли. Мені стало не по собі моя власна
[11:42] мати і померла 1963 року, коли я був далеко у вєтнамі
[11:48] організацією. Похорону довелося займатися
[11:50] нашому сімейному юристу багатьма спекотними ночами в джунглях.
[11:55] Я уявляв цей мовчазний будинок, коли вона хворіла.
[11:58] Здавалося, тепер я наблизився до тієї реальності настільки,
[12:02] наскільки це взагалі можливо. Ця паралель навівала тугу.
[12:08] Я замкнув двері, завів годинник, повернув гирю на 1966 і
[12:13] повернувся у 20 століття похмура.
[12:16] Атмосфера смерті відступала повільно, а натомість прийшла
[12:20] тривожна думка. Чи справді джозеф мейнард
[12:23] повернувся до рідного міста? 18 травня 1000 девятсот 4 року?
[12:28] І якщо ні, то про кого йшлося в записі від девятнадцятого травня
[12:32] у щоденнику було просто сказано. Був сьогодні на похороні і знову
[12:36] розмовляв із марієтою. Знову розмовляв ось, що там було
[12:40] написано, а от скільки 1 разу з нею розмовляв саме я то чи не я
[12:45] мав бути присутнім і на похороні увесь вечір я провів за
[12:49] щоденником, шукаючи хоча б слово чи фразу, які б підтвердили мої
[12:54] здогадки, я не знайшов жодної згадки про подорожі в часі, але
[12:58] поміркувавши вирішив, що це цілком природно, раптом без
[13:01] щоденник потрапив у чужі руки. Я дійшов до запису, де джозеф
[13:06] мейннард і маріета колдвел оголосили про свої заручини, а
[13:10] трохи далі натрапив на дату, під якою значилося.
[13:14] Сьогодні одружився з марією тієї миті я весь у поті відклав
[13:19] щоденника. Питання було в тому, що якщо це
[13:23] зробив я, то куди подівся справжній джозеф мейнард,
[13:26] можливо, єдиний син моїх прадідів помер десь на
[13:29] американському по рубіжі, так і залишившись невідомим для своїх
[13:34] земляків від самого початку це здавалося найімовірнішим
[13:38] поясненням. На похорон я пішов і сумнівів не
[13:42] лишалося. Я був єдиним присутнім менардом,
[13:45] якщо не рахувати покійну прабабусю.
[13:48] Після церемонії я переговорів із сімейним адвокатом і офіційно
[13:52] вступив у права власності на майно.
[13:54] Я доручив йому створити довірчий фонд на землю ту саму, що через
[13:59] пятдесят років врятувало нас із матірю від перспективи стати
[14:02] власниками, ніжліжки. А потім я взявся за роботу, щоб
[14:06] гарантувати появу на світ мого батька марієта виявилася
[14:10] дивовижно норовливою дівчиною як для чоловіка, який знав, що шлюб
[14:14] неминучий, вона мала ще одного залицяльника молодика, якого я
[14:18] го. Був придушити разів 6 він
[14:21] буквально понтанував енергією, але не мав ні гроша за душею.
[14:26] Саме через це її батьки його й не злюбили та марієту це
[14:30] здавалося зовсім не хвилювало. Зрештою, оскільки я не міг
[14:34] дозволити собі програш, я вдався до нечесної гри.
[14:38] Я прийшов до місіс колдвелл і прямо сказав, нехай вона почне
[14:42] заохочувати марієту до шлюбу з тим хлопцем і водночас
[14:45] критикувати мене порадив їй наголошувати на мої
[14:48] ненадійності. Мовляв, як будь якої миті можу
[14:52] податися світ за овочі й потягнути її за собою назустріч
[14:55] невідомо, яким злий дням. Як я і підозрював у дівчині,
[15:00] жила жага до пригод. Не знаю, наскільки сильно мати
[15:03] змогла вплинути на її ставлення, але раптом марієнта стала
[15:07] прихильнішою. Я так захопився залицянням, що
[15:10] геть забув про щоденник. Коли ми заручилися, я зазирнув у
[15:15] нього, і там усе було розписано саме так, як і сталося в той
[15:19] день від цього мені стало моторошно.
[15:22] А коли Марія та призначила весілля на ту саму дату, що була
[15:25] вказана в щоденнику, я нарешті вирвався зі своїх фантазій і
[15:29] цілком серйозно замислився над власним становищем.
[15:33] Якщо я допроваджу справу до кінця, то стану власним дідом, а
[15:37] якщо ні, то що тоді? Від цих думок у голові все
[15:42] паморочилося. Проте я відшукав точну копію
[15:45] того старого шкіряного щоденника, переписав оригінал,
[15:48] слобо в слово і поклав нову книжку під панель у нижній
[15:52] частині годинника гадаю, фактично це був один і той самий
[15:56] щоденник, бо той, що я туди поклав і був тим самим, як і я,
[15:59] згодом знайшов. Ми з марією побралися, як і було
[16:03] заплановано і невдовзі збагнули, що мій батько зявився свого
[16:07] часу. Хоча, звісно, сама мрія та про
[16:10] це в такому ключі не думала. Його розповідь перервали.
[16:14] Яка жінка вгідливо запитала. Тобто нам слід розуміти містер
[16:18] ремейде, що ви справді одружилися і та бідна дівчина
[16:21] тепер чекає дитину. Мейнр лагідно відповів, усе це
[16:27] відбувалося ще на початку 1900. Жінка аж почервоніла, як на мене
[16:33] це найоббурливіша історія, яку я колинебудь чула.
[16:37] Main іронічно глянув на слухачів.
[16:40] А що скажете ви, чи має чоловік моральне право подбати про те,
[16:44] щоб він народився? Ну непевно почав один із
[16:49] чоловіків. Може мені краще договорити, а
[16:52] тоді вже обговоримо, запропонував мейнрд.
[16:56] Мої проблеми вів він далі почалися майже одразу.
[17:00] Марія та хотіла знати, куди я зникаю.
[17:03] Вона була до біса зацікавлена до мого минулого, де я був які
[17:07] місця відвідував, що змусило мене свого часу покинути дім,
[17:12] оскільки я не був джозефом мейнрдом, невдовзі я відчув себе
[17:15] справжнім підкаблучником. Я збирався залишатися з нею
[17:19] принаймні до народження дитини, лише зрідка, навідуючись у 20
[17:23] століття, але вона ходила за мною слідом по всьому будинку
[17:27] двічі вона мало не застукала мене біля годинника.
[17:30] Я не на жарт занепокоївся, а потім усвідомив джозеф мейнард
[17:36] має знову зникнути зі своєї епохи і цього разу назавжди.
[17:41] Зрештою, який сенс був гарантувати власне народження,
[17:44] якщо це все, чого я досягну? У мене було своє життя в 1000
[17:48] девятсот 67 і далі поставало навіть питання про те, щоб знову
[17:53] одружитися і мати дітей, які б продовжили наш рід у
[17:56] майбутньому. Тож врештірешт я розірвав цей
[18:00] вузол іншого виходу не було. Його перервали вдруге містери
[18:05] мейн нарде промовила та сама жінка.
[18:08] Ви хочете сказати, що просто кинули ту нещасну дівчину з її
[18:12] ненародженою дитиною? Бейнард безпорадно розвів
[18:16] руками, а що мені лишалося? Зрештою про неї було кому
[18:20] подбати. Я навіть переконував себе, що
[18:22] вона врешті вийде за того енергійного молодика, хоча щиро
[18:26] кажучи ця думка мені не надто подобалася.
[18:30] А чому ви не забрали її з собою в майбутнє?
[18:34] Тому, що відказав террі мейд, мені було потрібно, щоб дитина
[18:37] народилася саме там. Жінка зблідла і була настільки
[18:42] розлючена, що аж заїкалася містеремейнарде я не впевнена,
[18:47] що хочу й далі залишатися під вашим дахом.
[18:50] Мейнрд щиро здивувався, пані ви справді вірите в цю історію.
[18:56] Вона розгублено, кліпнула. У, а тоді підкинулися на спинку
[19:01] крісла ніяково засміялася, кілька гостей теж не впевнено
[19:05] підхопили сміх мейнр вів далі ви не уявляєте, як мене гризло
[19:11] сумління, щоразу, коли я бачив гарну дівчину перед очима
[19:15] поставав привіт маріотти я насилу змушував себе повірити,
[19:19] що вона, мабуть, померла десь у 40 або й раніше і все ж минуло
[19:23] якихось 4 місяці, а я вже не міг чітко згадати її обличчя.
[19:28] Аж ось одного вечора на вечірці я зустрів джоан.
[19:32] Вона миттєво нагадала мені марієту, мабуть, це й стало
[19:36] вирішальним чинником мушу визнати ініціаторкою нашого
[19:40] роману була вона. Втім, це мене лише тішило, не
[19:43] певен, що я знову наважився б на такий крок, якби хтось на кшталт
[19:47] джоан не підштовхнув мене ми побралися, і зазвичай я переніс
[19:52] її через поріг нашого старого будинку.
[19:55] Коли я поставив її на підлогу, вона довго дивилася на мене з
[19:58] дивним виразом обличчя. Нарешті тихо промовила.
[20:03] Террі я мушу дещо визнати? Що саме я його вийти не міг про
[20:09] що йдеться террі є причина, чому я так квапила наше весілля.
[20:14] У мене всередині все обірвалося. Я вже чув про дівчат, які з
[20:18] певних причин виходять заміж поспіхом.
[20:22] У мене буде дитина. Промовивши це, вона підійшла й
[20:26] дала мені ляпаса здається, ніколи в житті я не був
[20:29] настільки ошелешений. Він замовки кинув поглядом
[20:33] кімнату, гості нікого перезиралися.
[20:36] Нарешті та сама жінка, що критикувала його раніше із
[20:39] задоволенням кинула. Так вам і треба.
[20:43] Ви вважаєте, я заслужив на таке ставлення, будь хто почала
[20:48] жінка, хто здатний на такі витівки?
[20:51] Але зачекайте, пані заперечив мейнр я зясував, якщо я не стану
[20:56] власним дідом, то ніколи не народиться мій батько, а отже і
[21:00] я, щоб ви зробили на моєму місці.
[21:03] Як на мене це тхне двоє жодство, зауважив один із чоловіків.
[21:08] Зрозумій, правильно, я не схвалюю, коли жінка намагається
[21:11] навязати чоловікові свою байстручку.
[21:14] Джоан я від тебе такого не чекав.
[21:16] Це був давній друг родини, який чув цю історію вперше джоан
[21:21] прибурматіла жінка часом буває вкрай відчайдушною.
[21:26] Хіба це 2 жорсто, якщо 1 дружина, ймовірно померла ще
[21:29] ціле покоління, тому перебив її мейнр.
[21:32] До того ж я мусив думати про все людство.
[21:36] Що ви маєте на увазі? Запитало кілька людей водночас.
[21:40] Спробуйте щиро відповів їм уявити сили, які залучені в
[21:44] процес подорожі в часі. Я не вчений, але я бачу весь
[21:48] матеріальний світ, що рухається крізь час за непорушним законом
[21:51] енергії порівняно з цією силою атомна бомба лише слабкий спалах
[21:56] світла в без край темряві. Уявіть, що в певний момент цієї
[22:00] величної космічний процесії дитина не зявляється там, де
[22:04] вона мала б бути. Оскільки саме ця дитина згодом
[22:07] стала моїм батьком, то якби він не народився?
[22:10] Чи існували б ми б з вами взагалі?
[22:13] Якби ні то чи вплинуло б наше раптово зникнення на решту
[22:16] всесвіту? Мейнр нахилився вперед і
[22:20] урочисто промовив. Гадаю, це вплинуло б на все
[22:24] увесь всесвіт міг би просто зникнути фу і немає наче його
[22:29] ніколи й не було баланс з життя й існування неймовірно крихкий.
[22:33] Спробуйте його напружити, розірвіть найслабшу ланку і вся
[22:37] споруда завалиться. Хіба міг я, припускаючи таку
[22:40] можливість вчинити інакше? Він знизив плечима, запитально
[22:44] розвів руками й відкинувся на спинку крісла.
[22:48] Запала тиша. Нарешті хтось мовив.
[22:51] Що ж схоже, ви обоє отримали те на що заслужили чоловік похмуро
[22:57] глянув на джоан я знаю вас уже 3 роки і щось не пригадую ніякої
[23:01] дитини вона померла. І якщо так, то навіщо ви носите
[23:05] сімейну брудну білизну на загальний огляд.
[23:09] Джоан сказав мейнр краще заверши цю історію.
[23:13] Його дружина глянула на годинник, думаєш, ми встигнемо
[23:17] любий. До півночі лишилося 20 хвилин.
[23:20] Люди хочуть святкувати новий рік, розкажи стисла попросив
[23:24] мейнард джоан почала. Насправді страх тері, що його
[23:29] допитлива Марія та побачить, як він іде в майбутнє, або
[23:32] повертається з нього був виправданим сталося так, що вона
[23:36] побачила саме його зникнення. Якщо ви замислитеся над цим, то
[23:40] зрозумійте, що інакше й бути не могло, якби вона побачила, як
[23:45] він повертається, то в істериці одразу б усе йому виказала.
[23:49] А так вона мала час і на період жахливого сумяття і на поступове
[23:53] оговтання. Не дивно, що вона ходила за ним
[23:55] слідом, як на полохана квочка її переповнювали слова, які вона
[24:00] прагнула вихлюпнути, але не наважувалася.
[24:03] Кілька разів вона бачила, як він приходить і йде.
[24:07] З часом це видовище ставало менш страшним і зрештою, нею
[24:11] опанувала цікавість одного дня, коли він пішов ще до того, як
[24:15] вона прокинулася, залишивши на подушці записку, що його не
[24:19] буде. 2 дні вина зібралася в дорогу, забрала всі гроші, що
[24:23] були в домі й пішла до годинника.
[24:25] Вона вже оглядала його раніше й мала свою теорію щодо того, як
[24:29] він працює. Марієта побачила, що покажчик
[24:32] знову виставлений на 1000 девятсот 67 рік.
[24:37] Вона вхопилася за кришталеву гирю.
[24:39] Як бачили це в чоловіка і за мить її знудило.
[24:43] Сама того, ще не знаючи, вона опинилася у 20 столітті на
[24:47] вулиці на неї чекав справжній кошмар, щойно вона спробувала
[24:51] перейти дорогу, як на неї помчали механічне чудовисько,
[24:54] яке зупинилося із несамовитим вереском.
[24:57] Якийсь розлючений чоловік висунувся з вікна і засипав її
[25:01] лайкою. Тремтячи ледь не зуваючи, вона
[25:04] дісталася тротуару, стала обережнішою й швидко вчилася.
[25:09] Менш ніж за півгодини вона натрапила на крамницю, у вітрині
[25:12] якої висіли сукні. Вона зайшла всередину, дістала
[25:16] гроші, запитала, продавчиню, чи вони чогось варті та покликала
[25:20] управителя. Управитель відправив одну з
[25:23] купюр до сусіднього банку на перевірку.
[25:26] Марія та купила сукню костюм білизну аксесуари та взуття.
[25:30] Вона вийшла з крамниці тремтячи від власної зухвалості, так
[25:34] безсоромно вона була вдягнена проте сповнена рішучості вона
[25:39] вже втомилася, тож повернулася до будинку і рушила назад у свій
[25:42] час. З кожним днем вона ставала
[25:45] дедалі сміливішою її гризли підозри щодо намірів чоловіка, а
[25:50] ще вона не мала жодного уявлення, наскільки далеко
[25:53] зайшли ті бертих віскі 20 століття у своїй гонитві за
[25:57] сучасністю вона навчилася курити, хоча спочатку ледь не
[26:01] задихалася, навчилася пити, хоча після 1 жирки вирубилася і
[26:06] проспала цілу годину, і вона влаштувалася на роботу в
[26:09] крамницю та вирішили, що її старомодний акцент припаде до
[26:13] душі покупцям. Її звільнили менш ніж за місяць,
[26:17] головним чином через те, що вона перейняла жаргон найвульгарніших
[26:21] місцевих дівчат. А частково й тому, що не завжди
[26:24] зявлялося на зміну. На той час вона була вже майже
[26:28] впевнена, що вагітна, а оскільки чоловік тоді ще не покинув її
[26:32] назовсім, вона йому про все розповіла.
[26:35] Думаю, вона сподівалася, що він відкриється.
[26:37] Їй не можу сказати, напевно, важко судити про мотиви жінки чи
[26:42] чоловіка. У будь якому разі це не
[26:46] спрацювало, невдовзі він пішов і не повернувся, здогадавшись про
[26:52] його задум, вона лютувала, проте в її душі точилася боротьба.
[26:56] З одного боку, вона була знехтуваною жінкою з іншого
[26:59] жінкою, яка могла спробувати все виправити.
[27:03] Вона зачинила будинок, оголосила, що їде в подорож.
[27:07] Опинившись у 1967 му, вона знайшла роботу й вийняла кімнату
[27:12] під дівочим прізвищем своєї матері джоан крейг.
[27:16] Вона домоглася запрошення на вечірку, де й познайомилася з
[27:19] тері мейдом з новою зачіскою та в іншому одязі.
[27:23] Вона лише віддалено нагадувала ту колишню марієту.
[27:28] Вона вийшла за нього заміж. І як кару за те, що він збирався
[27:31] з нею зробити, влаштувала йому одне з найбільших потрясінь у
[27:35] житті, а потім, ну а що їй лишалося, якщо чоловік двічі
[27:40] одружиться з однією і тієї ж жінкою вдруге, навіть не знаючи,
[27:43] хто вона це, мабуть, кохання? Боже мій 3 хвилини до півночі
[27:50] мені час іти годувати маля. Вона підхопилася і зникла в
[27:54] коридорі, коли минула хвилина тишу порушив голос одного з
[27:57] гостей. Та хай мінігрець то ви не лише
[28:02] власний дід, а ще й одружені в 1970 році зі своєю бабусею.
[28:07] Хіба це дещо не ускладнює ситуацію?
[28:11] Мейнр похитав головою це єдине рішення, хіба ви не розумієте?
[28:15] У нас є одна дитина, там у минулому він стане моїм батьком,
[28:19] а інших дітей, які народяться, ми залишимо тут, щоб вони
[28:22] продовжували рід, так мені набагато спокійніше.
[28:26] Десь далеко почулися гудки мейнрт підняв келих.
[28:30] Панове за майбутнє за 1971 рік і за все, що він нам принесе.
[28:37] Коли вони випили одна жінка не впевнено запитала, а ваша
[28:41] дружина джоан, вона щойно пішла туди у минуле.
[28:46] Сімей кивнув. От тільки я ніяк не збагну вела
[28:50] вона далі ви сказали, що цифри на маятнику закінчуються 1970,
[28:57] але ж 1000 девятсот 70, щойно завершився.
[29:01] Ага вигукнув тарімейд його обличчя враз зблідло він
[29:05] підхопився з місця ледь, не розливши коктейль, а тоді
[29:09] повільно опустився назад. Певен все буде добре при бурмоті
[29:14] він доля не могла бути настільки іронічною.
[29:18] Жінка, яка була до того найбільш критично налаштована, підвелася,
[29:23] її губи стислися в тонку лінію містер ремейнарде, хіба ви не
[29:27] підете перевірити? Ні, ні, все гаразд я певен
[29:31] підгірою ще є місце, потрібно буде просто вибити нові цифри.
[29:34] Я в цьому абсолютно впевнений. Один із чоловіків рішучим кроком
[29:39] попрямував до дверей у хол він повернувся, наступивши брови.
[29:44] Вам буде цікаво дізнатися про мови.
[29:46] Він, що ваш годинник зупинився рівно опівночі.
[29:50] Main не ворухнувся я певен все буде добре про бурмутів він 2
[29:56] жінки підвелися, ми піднімемося нагору пошукаємо, джоан сказала
[30:00] одна з них. Невдовзі вони повернулися її там
[30:04] немає і сліду не лишилося. Двоє чоловіків та жінка, які
[30:09] пішли до їдальні на самому початку розповіді мейнарда
[30:12] вийшли до гостей. Один із них весела промовив уже
[30:16] по півночі. Тож гадаю, виставу закінчено.
[30:19] Він глянув на мейнрда ви вже встигли їм розповісти, що цифри
[30:22] закінчуються на 1000 девятсот семидесятому гості занепокоєно
[30:27] зашушукалися. Чоловік вів далі, тим самим
[30:30] життєрадісним тоном, коли я чув цю історію минулого разу надворі
[30:34] був 1000 девятсот 68 і рівно опівночі годинник зупи.
[30:39] Хтось запитав, а джоан теж ні кладе за 3 хвилини до того, ага.
[30:45] Кілька гостей вийшли в хол подивитися на годинник звідти
[30:48] донеслися урівки розмов. Що йому біс справді закінчується
[30:53] на 1970 му? Цікаво сімейнард щороку вибиває
[30:57] нові цифри apt візьміся за гирю тільки не я міні від цієї
[31:02] історії якось не по собі мейнрд завжди був диваком, але ж як
[31:06] розповів а. Згодом калей гості вже
[31:10] розходилися. Одна жінка жалі слова промовила.
[31:13] Але якщо це був лише жарт, чому ж джоан не повернулася?
[31:18] Стебряви за дверима почувся безтілесний голос мейнрди така
[31:22] цікава пара чи не так?

Shows are listed from Apple Podcasts' charts and directory, and Podcast Index where it is used. Every show and episode belongs to its publisher and plays from the publisher's own feed; this site hosts none of them.