# "Мозок" ("The brain"). А. Е. ван Вогт | Наукова фантастика | Аудіокнига

An episode of [СлухаUA | Аудіокниги Фантастика](https://invisiblenetwork.ai/podcast/6802009397), 20 Aug 2026, 20 min.

Audio: https://anchor.fm/s/115e236d0/podcast/play/124496751/https%3A%2F%2Fd3ctxlq1ktw2nl.cloudfront.net%2Fstaging%2F2026-7-20%2F430215621-44100-2-95197226a0de2.m4a

Що чекає на людський розум, який у своїй гордині наважився кинути виклик самій Смерті? Чи здатна чиста логіка та накопичені знання подолати неминуче, і яку ціну доведеться заплатити за прагнення абсолютного контролю над власним існуванням? Пропоную вашій увазі ексклюзивний український переклад оповідання «Мозок» від одного з найяскравіших представників Золотої доби наукової фантастики — Альфреда Елтона ван Воґта. Цей твір — глибоке філософське та атмосферне роздумування про межі людських можливостей, силу інтелекту та невідворотність природного порядку речей. Перекладено та озвучено: Євгеній Квітницький для каналу @sluhaua 🔹 Приєднуйтеся до ТГ-каналу: https://t.me/sluha_ua 💎 Стати спонсором на YouTube: https://www.youtube.com/channel/UCeLVhwBtfyXFUiY3UOy8OIA/join 🍩 Підтримати гривнею на Donatello: https://donatello.to/sluha_ua ☕️ Закинути на "каву" (Монобанка): https://send.monobank.ua/jar/8gzRQ7AfVS

## Transcript

[0:00] Вітаю, що станеться, якщо людський розум засліплений
[0:04] прагненням абсолютного контролю кине виклик самій смерті.
[0:09] Сьогодні для вас звучатиме класика золотої доби наукової
[0:12] фантастики, оповідання альфреда елтон ван вовк та мозок,
[0:17] написане у 1000 девятсот 80 пятому році.
[0:21] Це ексклюзивний переклад, який я виконав та озвучив особисто.
[0:25] Якщо вам до вподоби моя робота, підтримайте вподобайкою залиште
[0:29] коментар та підпишіться на канал, а для тих, хто прагне не
[0:33] лише слухати, а й читати в описі є посилання на телеграмканал де
[0:37] я викладаю тексти власних перекладів у зручному форматі
[0:41] fight book. А якщо ви маєте бажання та змогу
[0:44] підтримати розвиток українського фантастичного аудіопростору
[0:48] гривнею реквізити для донатів також чекають на вас.
[0:52] Влаштовуйтеся зручніше приємного прослуховування.
[0:58] Джером джей блейк зберігав спокій, як і личило людині з
[1:02] його видатним інтелектом він відкинувся на подушку й
[1:05] промовив. То ти і є смерть, мені завжди
[1:09] було цікаво, який ти маєш вигляд і потім рішуче додав, я не
[1:14] готовий. Постать мовчала вона підняла
[1:17] довгу білу руку й указала на блейкові груди хворий на ліжку
[1:22] неспокійно поворухнувся. Знаю, назвався він, але
[1:27] запалення легень уже давно не означає неминучий кінець.
[1:31] Тепер у нас є ліки проти нього. Чоловік роздратовано, додав,
[1:35] чому саме я? Тінь без зручно наблизилася до
[1:39] ліжка нахилилася, взяла гарячий вологу долоню чоловіка в свою та
[1:44] легенько потягнула, зібравши рештки сил, хворий вирвався, він
[1:49] упав на подушки, важко ловлячи ротом повітря.
[1:53] Поступово його дихання вирівнялося.
[1:56] Зрештою, він промовив. У мене найвеличніший мозок,
[2:00] який, колинебудь знав цей світ 40 років, я збирав факти, щоб
[2:05] живити його з мого боку. Буде нерозумно піти з життя саме
[2:09] зараз, коли я щойно почав утілювати свої задуми.
[2:14] Тієї ж миті блейкові здалося, що сталася дивна зміна постать ніби
[2:19] стабілізувалася. Так наче досі вона шалено
[2:22] коливалася в якомусь іншому вимірі буття, а тепер вирішила
[2:26] чіткіше проявитися в цьому світі.
[2:30] Повисла пауза і смерть заговорила вперше друже мій.
[2:35] Свого часу я приходила й до інших великих людей і ще ніхто
[2:39] не відмовлявся йти за мною. Можливо, ти переоцінюєш себе.
[2:44] Величний розум відчув роздратування, але приготувався
[2:47] говорити мовою логіки. Бій інтелект такого масштабу,
[2:52] зауважив блейк. З яким тобі ще не доводилося
[2:55] стикатися. Гадаєш ти перевершив шекспіра
[2:59] арістотеля чи незрівнянного да вінчі сухо запитала смерть.
[3:04] Чоловік повернувся в ліжко. Можливо, вони й були великими
[3:08] для своєї епохи, відповів чоловік, але їх обмежували рамки
[3:13] того часу. Смерть замислено вивчали його,
[3:17] тепер вона набула чітких людських обрисів, хоча все ще
[3:21] залишалася наче оповитою тінню. Вона промовила.
[3:26] Припустімо, що все життя це прагнення вгору до досконалості,
[3:31] і доки цього стану не досягнуто, усе живе має згаснути.
[3:36] Якщо тобі потрібна філософія, я можу розповісти різко й
[3:40] тріумфально засміявся великий мислитель.
[3:44] А я холодно перебила смерть, можу показати її голос зазвучав
[3:50] глухо віддалено, що таке реальність, доки не настали
[3:55] останні хвилини, тобі цього не дізнатися.
[3:58] Говорячи зі мною про відхід заперечив чоловік ти сама
[4:02] відкидаєш реальність цим словом про те я помітив, що ти більше
[4:06] не наполягаєш на моїй швидкій кончиніні що ж приємно було
[4:10] познайомитися. А тепер прощавай назавжди.
[4:15] Щойно блейк замовк людська подоба затремтіла й замига тіла
[4:19] вона то збільшувалася, то зменшувалася, змінюючи сотні
[4:23] різних форм перед його враженими втомленими очима, а потім
[4:27] раптово зникла. Блейк з заплющив очі, але миттю,
[4:32] розплющив їх, почувши шелест біля ліжка над ним схилилася,
[4:36] постать у білому халаті. Як почуваєтеся цього ранку пане
[4:40] блейку усміхнувся лікар. Великий чоловік відповів,
[4:45] почуваюся добре. А що сталося?
[4:49] Боюся сер ви втратили легеню раптом посерйознішав лікар блейк
[4:54] підвівся на ліжко. Втратив легеню прохрипів блейк і
[4:59] безсило впав назад на подушки. Це ж безглуздо я переміг.
[5:05] Виникли ускладнення, додав лікар.
[5:07] Нам довелося нелегко, ви були на волосині від краю.
[5:12] Великий розум швидко оговтався. Зрештою, у нас час одна легеня
[5:16] невисока ціна. Сили поверталися невдовзі він
[5:22] уже міг сидіти, а згодом і ходити кімнатою чоловік знову
[5:26] почав збирати до рук ниточки своїх справ.
[5:29] Він сидів у розкішному пентхаусі, а поки медсестри
[5:33] тривожно кружляли довкола не випускав із рук телефонів і
[5:36] завантажував секретарів роботою стурбовані люди з напханими,
[5:41] портфелями, поспіхом заходили коротко звітували й миттю
[5:45] виходили. Помешкання гуло від кипучої
[5:48] діяльності ще задовго до того, як лікарі дозволили йому
[5:52] виходити, він запустив гігантські підприємства,
[5:56] почалися злиття та поглинання компаній.
[5:59] Масштабні перебудови прирекли його ворогів на крах.
[6:03] Пані кай не впевненість охопили діловий світ коли щупальця
[6:06] велетенського восьминога поповзли далі й далі він став
[6:10] тією людиною, яка дала відсіч самій смерті і цілком логічно,
[6:16] що той, чий мозок виявився, непереможним, перебрав кермо
[6:19] влади у свої руки несучи світові новий спокій правління
[6:24] безсмертного лідера. Минали роки, але час не мав
[6:30] влади над силою та блиском його величного розуму.
[6:34] Попри згорблене виснажене тіло 95 річного діда.
[6:38] Його мозок працював із тією ж ювелірною точністю, що й у 40.
[6:43] Оточення вважало, що він застарий для польотів блейк лише
[6:47] насміхався з них своїм тонким уїдливим регатом.
[6:50] Він не міг розповісти, що здолав смерть у поєдинку, тому просто
[6:54] сипав статистикою. Чоловік наголошував, що за
[6:58] останні 10 років не сталося жодної авіакатастрофи, адже
[7:02] літаками керують роботи, які не припускаються людських помилок.
[7:07] Він помастився в комфортному кріслі салону нетерпляче бурмочу
[7:11] на метушливих помічників, які намагалися його втримати і
[7:14] заснув ще до того, як літак набрав висоту.
[7:19] Йому здалося, ніби він падає падає.
[7:22] Він розплющив очі й вигукнув. Що висабіщина, але не встиг
[7:27] договорити. Велетенський поштовх струснув
[7:30] корабель від удару об землю він підскочив і знову врізався у
[7:34] ґрунт з такою силою, що металевого монстра розірвало на
[7:38] шматки. Чоловік так і залишився лежати
[7:41] там, де впав безсило, звісившись із дивана на підлогу скрегіт у
[7:46] горі змусив його підвести погляд саме тієї миті, коли важка
[7:50] металева плита зірвалася зі стелі, нестерпний біль потонув у
[7:55] суцільній темряві. Коли він розплющив очі день уже
[8:00] згадав. Блейк зауважив, що лежить на
[8:03] землі вкритий ковдрою. За 45 метрів виднілися обвулені
[8:07] чорні уламки велетенського літака, обабіч нього також під
[8:12] ковдрами нерухома лежали інші пасажири.
[8:16] Він саме повертав голову, коли помітив це темно розмита постать
[8:20] повільно рухалася між рядами розпластаних тіл.
[8:24] Ось вона зупинилася пильно, вдивляючись у на критику ковдрою
[8:27] тіло, а потім рушила далі завмерла біля наступного й
[8:31] поклала довгу білу долоню на голову того, хто спав вічним
[8:35] сном. Зрештою тінь зупинилася біля
[8:39] блейка. Тільки тепер він уперше відчув
[8:42] невимовний розривний біль у руках і ногах.
[8:46] Постать над ним простягнула руки, ніби благословляючи, блейк
[8:50] помітив, як її чорні широкі шати ледь, колишуться наче від
[8:54] легкого подиху вітру. Я знову прийшла по тебе, друже,
[8:59] промовив мякий заспокійливий голос.
[9:02] І цього разу я впевнена, ти не відмовишся піти зі мною.
[9:06] Блейка охопила миттєва паніка як зосередити всю силу інтелекту на
[9:11] боротьбі за життя, коли тіло розриває дикий біль.
[9:15] Зібравши останні крихти самовладання, він промовив.
[9:19] О та ти повернулася поговорити, дико засміявся блейк, про що
[9:24] заведемо мову про філософію науку.
[9:28] Він замов і переривчасто додав, цей світ не може без мене.
[9:34] Немає події, з якою світ смиріться легше, лаконічно
[9:37] відповіла смерть, ніж із відходом однієї людини.
[9:42] Блейк мовчав. Нарешті він втомлено запитав.
[9:46] Що зі мною цього разу, що привело тебе?
[9:49] Я забрала твої руки та ноги, відповіла смерть це брехня, ти
[9:54] брешеш ти різко вигукнув блейк. До того ж у моїх руках уся
[9:59] світова наука. Я знаю, що мене підлатають, і я
[10:02] не помру. Смерть пильно подивилася на
[10:05] нього і раптом, як і 1 разу, її образ став людянішим.
[10:11] Людині потрібні руки й ноги, щоб залишатися цілісною мовила
[10:15] смерть. Невже ти зпоміж усіх, кого я
[10:18] торкалася, змиришся з таким каліцтвом?
[10:22] У мене є мозок відрізав блейк дух вищий за матерією
[10:26] досконалість одного нівелює недоліки іншого.
[10:30] Знову філософія назвалася смерть тепер ти згадав про дуальність
[10:35] духу й матерії. Ця теорія стара як світ і ваші
[10:39] реалісти давно її відкинули. Може, ти просто підлаштовуєш
[10:43] ідеологію під потужні обставини. Блейк відказав із раптовим
[10:48] припливом упевненості. Я адаптуюся до всього, щоб ти
[10:53] проти мене не задумала. Я вже бачу свій подальший шлях.
[10:57] Відтепер я врахую кожну дрібницю ми розробимо нові технології і
[11:02] звісно, знадобляться політичні зміни.
[11:05] Його голос затих, і він поринув у сон.
[11:10] Мозок сидів у інвалідному візку перед величезним вікном свого
[11:14] пентхаусу і дивився на місто, що розкинулося до самого обрію.
[11:19] Він задоволено подумав мене зовсім небагато часу і все це
[11:23] належатиме мені це місто з його багатомільйонним населенням,
[11:28] інші міста за ним і далекі країни, усе стане його
[11:32] власністю, усе підкориться його волі.
[11:35] Шлях до цього забрав чимало часу.
[11:38] Він зіткнув, згадавши, скільки саме сьогодні його день
[11:43] народження. Цього дня 300 років тому він
[11:46] зявився на світ у напіврозваленій халупі на
[11:49] околиці підкинута дитина в бідні родині пересічних, а то й гірших
[11:54] за пересічних людей. А тепер він купався в розкоші в.
[11:58] Оточенні десятків кмітливих секретарів, поки в усіх куточках
[12:02] планети збиралися його сили. Сьогодні вночі відбудеться
[12:07] державний переворот, завтра він стане диктатором усього світу.
[12:12] Він нервував і був неуважним нервами його понівеченого тіла
[12:17] пробігало неприємне поколювання. Чоловік не думав, що таку
[12:20] напругу буде настільки важко витримати.
[12:24] Його нетерпіння зростало. Він зривався на лють і злісно
[12:27] вичитував своїх улюсливих підлеглих.
[12:30] Їхні поклони та плазування тепер лише дратували.
[12:34] Обличчя далися багрянця і здавалося, що тіло не витримає
[12:38] скаженого стукоту серця. Перед очима все попливло, а
[12:43] потім зір згаз остаточно виснажений.
[12:48] Він безсило опустився на подушки годинами.
[12:52] Він лежав у комі, а по всьому світу розліталися шифраграми для
[12:56] загонів, що чекали наказу час чи перенесено мозок хворий.
[13:03] Повільно блейк повертався до тями, повіки здригнулися,
[13:07] опустилися, а потім маляво розплющилися.
[13:10] У ногах ліжка стояла розмита викривлена постать блейкові.
[13:14] Здалося, що вона виткана з самої тіні.
[13:17] Він намагався сфокусувати на мій погляд, навіть крізь гарячку
[13:21] його дивувало одне, як цей гість зумів проникнути в будівлю, яку
[13:26] так суворо охороняли. Ти забагато працював друже мій,
[13:31] спокійно й буденно промовив незнайомець.
[13:34] Де самі слова атон змусив блейка здригнутися.
[13:38] Він лежав нерухомо напружено, вдивляючись у незнайомця.
[13:42] Тебе поглинула велика втома вів далі мякий голос.
[13:46] Хіба ти не відчуваєш її глибоко всередині?
[13:50] Хворий скинув із себе заціпеніння.
[13:53] Ти дуже наполеглива, сказав він. Але моя рішучість не менша
[13:58] людський світ осьось схилиться переді мною.
[14:02] Ти саме такий чоловік, який мені потрібен, терпляче говорила,
[14:06] смерть людство ще не готове до безсмертя, і доки цей час не
[14:11] настане мій обовязок забирати вас.
[14:14] Ми вже сперечалися про це і ти програла заперечив блейк
[14:19] сьогодні чи завтра? Щойно я одужаю люди назавжди
[14:23] віддадуть мені владу. Здається, я памятаю когось, хто
[14:27] думав, так само тихо мовила смерть його звали томас гобс.
[14:33] Коли я прийшла по нього, він намагався заперечувати, що
[14:36] виправдовував тиранію. Я так і не змогла пояснити йому,
[14:40] доки подібні думки не зникнуть із людської свідомості.
[14:43] Усе живе в цьому світі змушене згасати.
[14:47] Блейк відчув, що постать втрачає обриси.
[14:51] Він залишився сам у ліжку ні не в ліжку він лежав у резервуарі з
[14:56] блідорожевою рідиною і якимось чином бачив обличчя, що
[15:00] схилилося над склом, пильно вивчаючи його.
[15:04] Цей мозок справді незвичайний вимовив хребкий й незнайомий
[15:08] голос. Здається, він має власну жагу до
[15:11] життя навіть після того, як усі органи тіла відмовили, клітини
[15:15] мозку продовжували жити. Цікаво, скільки вони
[15:19] протримуються в розчині? Це, як гадав мозок, не таїло в
[15:23] собі жодної загадки. Нарешті він звільнився від
[15:26] кайданів кволого недосконалого тіла.
[15:30] Він рухатиметься далі. Світ належав йому попереду
[15:33] лишалися зірки. Величезний купол звели за його
[15:38] власними кресленнями з надміцного матеріалу
[15:41] непідвладного часу. Усередині панував суворий,
[15:45] температурний режим і мозок із цілкомвитим комфортом покоївся у
[15:49] своєму розчині захищений неприступними стінами.
[15:53] Він керував долею всесвіту. Його думки залишалися крижано
[15:58] обєктивними, а жага влади ненаситною.
[16:02] Він став джерелом усієї людської думки, витоком, що живе в
[16:06] дрібній струмочки людських розумів.
[16:09] Земна наука повністю підкорилася йому вся сила і знання, які
[16:13] людство накопичувало біками, тепер служили його єдиній меті.
[16:18] Він прагнув розгадати найголовнішу таємницю походження
[16:22] життя. Усе інше він уже мав, але без
[16:25] цього остаточного знання не міг відчути омріяного божественного
[16:29] задоволення. Упродовж поколінь найкращі уми
[16:33] людства працювали над цим завданням і ось настав
[16:37] вирішальний момент. Учені збуджено топилися довкола
[16:41] купала тієї миті. Навіть сам мозок утратив деяку
[16:45] частку свого всезнаючого спокою. Метушня вщухла натовп застиг у
[16:51] німому очікуванні інженери на своїх постах приготувалися до
[16:55] дії. Спалахнули зелені вогні пролунав
[16:59] такий громовий гуркіт, якого людське вухо ще ніколи не чула.
[17:04] Земля забреніла наче космічний камертон, зачеплений
[17:07] велетенськими пальцями. Долини перетворилися на гори, а
[17:12] вершини зникали з лиця землі велетенські цунамі прокатилися
[17:17] сушею, спекотний буревій шалинів удень і вночі окріп лився з
[17:22] неба, яке здавалося, розвезлося від гуркоту грому
[17:27] почервоножотому небезхилу поласували блискавки, осяваючи
[17:31] картину спустошення помаранчевим вогнем.
[17:36] Минали дні світ оповив безмовний спокій, вітер і дощ ущухли
[17:42] поступово мозок усвідомив, що руйнування виявилося абсолютним.
[17:47] Океани річки зникли мільйони людей та родючі землі, які вони
[17:52] обробляли, стерлися з лиця планети не залишилося нічого,
[17:57] крім голих скелястих пусток. Такий же первісних і
[18:00] безжиттєвих, як у день сотваріння світу і крізь клуби
[18:04] туману, що огортали землю, палило нещадне сонце.
[18:09] Мозок, подумав, я переродив цей світ із цих виборів зародиться
[18:14] первісне життя й знову почне свій шлях угору.
[18:17] І цього разу я буду тут, щоб на власні очі побачити, як усе
[18:22] починається тоді між богом і ним не залишиться жодної різниці,
[18:27] вони стануть рівними. Ропі оберталися на століття час
[18:33] повільно плинув у вічність, понівечена земля кружляла в
[18:37] просторі під покровом густих газових хмар минали еони.
[18:42] Метеорит упав без попередження, сила його удару вщент розтрощила
[18:47] купол, який здавався неприступним резервуар злетів із
[18:51] опор і розлетівся на 1000 скалок, а дорогоцінний поживний
[18:55] розчин, що підтримував життя струмками, розтікся по скелях
[18:59] понівечений і розчавлений мозок лежав у неглибокій розчинені,
[19:04] куди його відкинуло вибухом. Кожна його надчутлива клітина
[19:08] здригалася від агонії. Та навіть крізь цей страшний
[19:12] біль, він відчув, як над ним виростає знайома темна постать.
[19:17] Гадаю, ти прийшла по мене приречена вимовив мозок.
[19:22] Хіак досі не готовий, куда воно здивувалася смерть.
[19:27] Хіба людина, коли небудь добровільно, погоджується на
[19:30] забуття з гіркотою, відповів мозок.
[19:33] Але оскільки я більше не можу довести свою досконалість, я
[19:37] піду з тобою. Поки він говорив біль почав
[19:41] відступати від клітин сприйняття, згасало його
[19:45] огернула млявість. Він за тих, відчуваючи
[19:48] довгоочікуваний спокій. На безплідній випаленій сонцем
[19:53] скелі жменька сірої речовини повільно розпадалася.
[19:57] Та одного дня в самому центрі цих затлілих решток виник
[20:00] мікроскопічний рух.

Shows are listed from Apple Podcasts' charts and directory, and Podcast Index where it is used. Every show and episode belongs to its publisher and plays from the publisher's own feed; this site hosts none of them.