# "Відьма" ("The Witch"). А. Е. ван Вогт | Горор | Аудіокнига

An episode of [СлухаUA | Аудіокниги Фантастика](https://invisiblenetwork.ai/podcast/6802009397), 30 Aug 2026, 1 h 00 min.

Audio: https://anchor.fm/s/115e236d0/podcast/play/124937162/https%3A%2F%2Fd3ctxlq1ktw2nl.cloudfront.net%2Fstaging%2F2026-7-30%2F430820845-44100-2-4faf2bcbdbb7a.m4a

До вашої уваги ексклюзивне аудіооповідання — містичний горор „Відьма“ від легендарного майстра наукової фантастики Альфреда Е. ван Воґта. Написаний у 1943 році, цей твір став унікальним, рідкісним і надзвичайно атмосферним експериментом автора на території темного фентезі та готичних жахів.У центрі сюжету — містер Марсон, скептик із холодним розумом, чиє спокійне майбутнє опиняється під загрозою через дивну та неприємну стару жінку. Прагматичний розрахунок і відчай штовхають його на страшний крок, але він навіть не здогадується, які прадавні потойбічні сили та ментальні пастки чекають на нього в похмурій кімнаті, коли годинник наближатиметься до фатальної опівночі.🔹 Приєднуйтеся до ТГ-каналу: https://t.me/sluha_ua💎 Стати спонсором на YouTube: https://www.youtube.com/channel/UCeLVhwBtfyXFUiY3UOy8OIA/join🍩 Підтримати гривнею на Donatello: https://donatello.to/sluha_ua☕️ Закинути на "каву" (Монобанка): https://send.monobank.ua/jar/8gzRQ7AfVS

## Transcript

[0:00] Вітаю сьогодні у нас альфред ван вогт, якого ви точно не знали
[0:05] написане у 1000 девятсот 43 році.
[0:08] Оповідання відьма це не космічна опера, а похмурий містичний
[0:12] горор. Історія переносить нас у
[0:15] самотній будинок на пагорбі біля самого моря, де, звичайно, на 1
[0:19] погляд стара жінка приховує таємницю, що сягає корінням у
[0:23] темній морській глибини. Цей аудіозапис абсолютний
[0:27] ексклюзив для мого каналу. Якщо вам подобається така робота
[0:30] і ви хочете підтримати розвиток україномовного контенту, будь
[0:34] ласка, проставте вподобайку підпишіться на канал та залиште
[0:37] коментар. Дякую за вашу підтримку,
[0:40] вимощуйтеся зручніше і починаємо.
[0:44] Біля кущів що росли куцою смугою причаївся марсон.
[0:48] Він уже кілька хвилин, як облишив читання, і тепер пильно
[0:51] стежив за старою пополудневе повітря навколо завмерло,
[0:56] незригаючись навіть тут на краю стрімко і кручі, далеко від
[1:00] іскристого язика моря, що лиза в каміння внизу спека стояла
[1:04] стіною, простотаки висмоктуючи сили, проте марсона гнітило
[1:10] непалюче сонце, а лист, що лежав у кишені.
[1:14] Минуло вже 2 дні. Як надійшло те приголомшливе
[1:16] послання, а він досі не спромігся, бодай почати розмову
[1:20] і зажадати пояснень. Він дивився невпевнено,
[1:24] насупившись ніким не помічений і сам нічого не підозрюючи, стара
[1:29] грілася на сонечку її довга худа бліда.
[1:32] Голова безсило схилилася уві сні.
[1:35] Вона сиділа нерухомо вже бозна, скільки часу схожа на безфорну
[1:39] купу у своїй чорній мішкуватій сукні від напруженого
[1:44] спостереження заболіли очі, він відвів погляд, який зупинився на
[1:48] довгому приземкуватому захищеному деревами котеджі з
[1:51] чепурним білим гаражем. Що самотньо висотів на зеленому
[1:55] пагорбі над величезним містом на мить марсона огорнуло приємне
[2:00] відчуття затишку й відірваності від усього світу, та він знову
[2:04] перевів погляд на стару жінку. Довго мить він не порушено,
[2:09] дивився на місце, де вона щойно сиділа десь на окраїнах
[2:13] свідомості ворогнувся легкий подив, але в голові не було
[2:16] жодної чіткої думки. За хвилину оговтавши світ
[2:21] заціпеніння, він міркував від сили 10 метрів до вхідних
[2:25] дверей, щоб дістатися туди, вона мала пройти просто в нього перед
[2:29] очима стара жінка, якій було років девяносто, а може й за
[2:33] сотню неймовірно древня баба здатна пересуватися.
[2:37] Ну, нехай 10 метрів за хвилину. Мерсон підвівся плечі обпекло
[2:43] гострим болем там, де сонце встигло добряче припекти шкіру
[2:47] та це швидко минулося стоячи на повний зріст.
[2:51] Він переконався, що на крутому тротуарі немає жодної живої душі
[2:55] і лише плескіт моря об каміння внизу порушував тишу спекотного
[2:59] суботнього дня. Куди ж потілася ця стара відьма?
[3:05] Вхідні двері відчинилися і на поріг вийшла джоанна.
[3:08] Вона гукнула окрегу ти тут матінка квіглі, щойно питала, де
[3:13] ти вештаєшся. Мерсон мовчки спустився з краю
[3:17] урвища. Він подумки майже прискіпливо
[3:20] зважив кожне слово дружини і зрозумів, що вони зовсім не
[3:23] вяжуться з реальністю. Стара не могла про нього питати,
[3:27] бо вона не заходила в дім, а отже, нікого ні про що не питала
[3:31] останні 20 хвилин. Нарешті він знайшов, що сказати.
[3:37] А де зараз матінка квіглі усередині джоанна саме
[3:42] зосередилася на квітковому ящику біля дверей.
[3:45] В останні півгодини вона вяже у вітальні.
[3:49] Буде у його душі поступився місцем гострому, роздратуванню.
[3:53] Забагато цієї старої в його думках відтоді, як неповні 2
[3:57] доби тому надійшов той лист, він витяг його з кишені і похмуро
[4:01] вставився в неохайні літери на конверті.
[4:05] Насправді все було доволі просто, коли майже рік тому
[4:08] стара зявилася в їхньому домі, ставши справжнім нічним
[4:12] жахіттям, він прикручував у голові всі можливі наслідки її
[4:16] перебування. Тут і подумав, якщо вона
[4:19] залишила борги в тому маленькому селищі, де мешкала раніше, краще
[4:23] їх сплатити молодий чоловік. Чиє призначення на посаду
[4:28] директора технічної школи і так критикували через вік не міг
[4:31] дозволити собі жодних кліток чи скандалів?
[4:35] Тож місяць тому він без поспіху написав листа, на який тепер і
[4:39] отримав відповідь. Повільно, витягнувши записку з
[4:43] конверта, він знову перечитав слова, від яких паморочилися в
[4:46] голові. Шановний пане марсоне, оскільки
[4:50] я єдиний, кому тут боргують поштар віддав вашого листа, мені
[4:54] хочу повідомити, коли ваша прабабуся померла минулого року,
[4:58] я особисто її поховав і як Каменяр витесв.
[5:02] Надгробок для її могили заробив це власним коштом, бо я людина
[5:07] богобоязна, але якщо знайшлися родичі, вважаю, ви маєте покрити
[5:11] витрати. Це коштує 18 доларів.
[5:14] Сподіваюся на відповідь, бо гроші зараз украй потрібні.
[5:18] Під коул. Мерсон довго стояв нерухомо, а
[5:23] тоді повернувся, щоб поговорити з джоанною, але встиг лише
[5:26] побачити, як її постать зникла в будинку.
[5:30] Знову втративши рішучість, він піднявся на край урвища,
[5:33] міркуючи стара пройдисвідка, яке нахабство прийти в чужу родину
[5:38] абсолютно сторонньою людиною. І так підло всіх обдурити.
[5:43] Зважаючи на його становище в суспільстві, єдиним виходом було
[5:47] влаштувати її до якогось притулку за власний кошт та
[5:50] навіть це потребувало ретельних роздумів.
[5:53] Хмурячись усе душі він глибше вмастився в кріслі на краю круче
[5:57] й навмисне заглибився в книжку. Лише згодом він згадав про те,
[6:02] як стара зникла з галявини. Дивно, подумав він тоді справді
[6:08] чортівня якась. Спогад розтанув стара сиділа з
[6:14] порожнім поглядом вечеря скінчилася, оскільки в цьому
[6:18] прадавньому тілі вже багато років не залишалося жодних
[6:21] запасів енергії травлення перетворилося на неймовірно
[6:25] важкий процес, що задіював усі ресурси організму.
[6:29] Вона сиділа як мертва без жодного видимого руху без жодної
[6:33] думки в голові, навіть та жорстока мета, що привела її до
[6:37] цього дому лежала каменем на дні чорного виру, яким стала.
[6:42] Відомість, здавалося, вона вічно сиділа тут у кріслі біля вікна з
[6:47] краєвидом на море, ніби неживий предмет, ніби якась моторошна
[6:51] мумія чи колесо, що загрузло в багнюці й тепер здавалося
[6:55] непорушним. За годину життя почало
[6:59] повертатися в її кістки, її хижацька сутність, дивний
[7:03] нелюдський розум, схований за паперовою маскою з гострим носом
[7:07] прокинувся. Вона впялася поглядом у марсона,
[7:11] який сидів біля столу у вітальні, замислено схилившись
[7:14] над навчальним планом на наступний семестр безубі губи
[7:18] нарешті скривилися призирливі посмішці.
[7:22] Посмішка зникла коли до кімнати тихо увійшла джоанна
[7:26] напівзаплющені ласі очі зненацька засяяли зголоднілою
[7:30] звірячою хіттю, розглядаючи струнке гнучке й сильне тіло
[7:34] прекрасне чудове тіло, яке зовсім скоро перейде до неї.
[7:39] У триденний період 1 молодика після літнього сонцестояння
[7:44] рівно за девять днів девять днів.
[7:48] Стара шкарлупа здригнулася й екстатично за йорзала в кріслі
[7:51] від дикої радості усього девять коротких днів і знову
[7:55] розпочнеться вічний цикл бурхливого існування.
[7:59] Яке ж гарне молоденьке тіло здатне на повне сили неосяжне
[8:03] життя. Думки згасли каледжу Анна
[8:07] повернулася на кухню повільно. Вперше за весь час стара відчула
[8:11] присутність моря. Вона сиділа цілком задоволена,
[8:15] скоро море більше не лякатиме, її не доведеться опускати штори,
[8:20] чи зачиняти вікна. Вона навіть зможе, як колись
[8:23] гуляти берегом опівночі і ті, кого вона покинула.
[8:27] Так давно знову здригатимуться від непереборної енергії її
[8:31] нового молодого тіла. Шум і моря долинав до неї, поки
[8:36] вона сиділа в цілковитій тиші. Спочатку це був спокійний, звук
[8:41] майже ніжний. У мякому шелесті кожної хвилі.
[8:45] Далі від берега голоси води ставали гучнішими хребтішими,
[8:49] самовпевненішими, але зміст їхніх слів губився в далині,
[8:53] перетворюючись на смутне галасливе безладдя, що неладно
[8:56] звучало з приходом ночі. Ніч вона не повинна відчувати
[9:02] прихід ночі, коли штори задері зі слабким стогоном, вона
[9:06] зсіпнулася до вікна, біля якого сиділа тієї ж миті зіді зірвався
[9:11] дикий сповнений тваринного жаху крик.
[9:14] Цей огидний звук ударив марсуну по вухах, змусивши його
[9:17] підхопитися на ноги. Крик прокатився крізь двері на
[9:21] кухню, і джаана прибігла так швидко, ніби її тягли на
[9:24] мотузці. Стара продовжувала верещати і
[9:28] саме марсон врешті збагнув причину цього шаленого переляку.
[9:33] Господи, знизив він плечима це ж через вікна й штури я забув
[9:37] пустити їх, коли смеркло він осікся роздратований, а тоді
[9:42] додав, чудові дурниці мені вже увірвався терпець.
[9:47] Заради всього святого вигукнула дружина, треба припинити цей
[9:52] ґвалт. Я закрию з цього боку, а ти
[9:54] зачини вікна біля неї. Мерсон знову зневажливо знизу за
[10:00] плечима, але скорився. Проте в голові крутилося інше
[10:04] терпіти. Це залишилося недовго, щойно
[10:07] почнуться літні канікули. Він влаштує її до будинку
[10:10] перестарілих і справі кінець менш ніж 2 тижні.
[10:15] Голос дружини різко порушив тишу, яка настала калиматівка
[10:19] квіглі нарешті втихомирилася в кріслі.
[10:22] Дивно що ти забув про це ти зазвичай такий уважний.
[10:27] Спека просто нестерпна буркнув марсон.
[10:31] Джона більше нічого не сказала, і він повернувся до свого
[10:34] крісла, але раптом у його голові зринуло запитання стара баба,
[10:39] яка так боїться моря й ночі, чому ж ти прийшла саме до цього
[10:43] будинку на узбережжі де ліхтарі стоять так рідко, а ночі темні
[10:48] наче за первісних часів. Похмура думка зникла і він знову
[10:52] сумлінно заглибився в роботу над навчальним планом.
[10:57] Стара сиділа приголомшена власним відкриттям увесь лютий
[11:01] гнів її єства палав усередині. Цей мерзенний чоловічий
[11:06] насмілився забутий і все ж ти зазвичай такий уважний, сказала
[11:11] його дружина. І це була правда.
[11:14] За 11 місяців він жодного разу не забув про штори, аж до
[11:18] сьогодні. Чи міг він щось запідозрити чи
[11:21] могло статися? Так що тепер, коли час
[11:24] перевтілення зовсім близько, часточка її задуму просочилася з
[11:28] її напруженого мозку. Таке вже траплялося раніше.
[11:32] У минулому їй доводилося виборювати нові тіла в затях
[11:36] ворожих чоловіків, які керувалися лише страшними
[11:39] підозрами. Бо вільно чорні очі звузилися до
[11:43] розміру шпількових головок із цим чоловіком, одних підозр
[11:47] замало він прагматичний, скептичний із холодним розумом.
[11:52] Жодні телепатичні хвилі чи дивні бурі в думках і з їхніми
[11:55] химерними наслідками, навіть якщо він щось і відчув сам мій
[11:59] по собі його не зупинять і не залишаться в його голові цього
[12:03] чоловіка здатні спонукати до дій лише факти.
[12:07] Які факти чи могла вона в пориві надмірної концентрації?
[12:11] Мимохід дозволити якимось образам вирватися назовні.
[12:14] Чи він сам почав щось підозрювати?
[12:18] Її тіло затримтіло, а в голові визрів чіткий план.
[12:21] Не можна ризикувати. Завтра неділя чоловік буде
[12:25] вдома, тож нічого не вдієш, а от у понеділок саме так.
[12:30] У понеділок уранці поки джона спатиме, а вона завжди
[12:34] повертається в ліжко, щоб подрімати з годинку.
[12:36] Після того, як чоловік іде на роботу у понеділок вранці вона
[12:41] прокрадеться до неї і підготує спляче тіло.
[12:45] Тоді за 7 днів увійти в нього буде зовсім легко.
[12:49] Досить витрачати час, намагаючись змусити джаанну
[12:52] прийняти зілля добровільно ця дурна зі своїми відмовами від
[12:56] народних методів і базіканням про лікарні та рецепти.
[13:01] Примусове годування це ризик, але значно менше, ніж
[13:05] сподівання, що ця немічна трухлива шкаралупа проскрипить
[13:09] ще бодай рік. Стара сиділа нещадна й похмура
[13:15] мемохідь вона відчувала, як виснажують її ці години
[13:18] напруженого чекання. За сніданком у понеділок у неї
[13:23] аж сли накотилася від внутрішнього збудження.
[13:27] Пластівці падали з її перекошеного рота, молоко з
[13:30] домішками слини заляпало скатертину і вона нічого не
[13:34] могла з цим вдіяти старичи руки тряслися губи тремтіли, усе її
[13:39] ство корилося цей жахливій тілесній немочі краще піти до
[13:43] своєї кімнати поки. Здригнувшись усім тілом, вона
[13:48] побачила, що чоловік підводиться з за столу.
[13:50] Його обличчя було таким блідим, що слова виявилися майже
[13:54] зайвими. Я вже давно збирався дещо
[13:57] сказати на кінці квіглі його голос став неприємним і різким.
[14:02] І зараз, коли мені до ну доти гидко на все це дивитися
[14:05] найкращий час для розмови. Усе ради всього святого крейгу
[14:11] різко втрутилася. Джоанна стара вхопилася за цю
[14:14] паузу і важко дихаючи, почала зводитися на ноги.
[14:18] Що з тобою діє це останні кілька днів, будь ласка, коханий іди
[14:23] вже до школи. Я сама тут усе приберу, але
[14:26] трохи пізніше, бо хочу ще подрімати її.
[14:29] Не збираюся обсувати собі через це настрій бувай.
[14:33] Поцілунок і вона зникла в коридорі, що вів до спалень.
[14:37] За мить за нею зачинилися двері господарської спальні і саме
[14:41] тоді, коли стара з усіх сил намагалася вибратися з крісла,
[14:45] марсон повернувся до неї. Його погляд був холодним і
[14:49] рішучим загнана в кут. Вона дивилася на нього наче звір
[14:53] у пастці, проклинаючи це зрадливе тіло, яке підвело її в
[14:57] найважливіший момент і скрутило волю.
[15:00] Марсон промовив. Матін коквіглі я поки що
[15:05] називатиму вас, так я отримав листа від чоловіка, який
[15:08] стверджує, що власноруч витесв. Надгробок для тіла, яке сам же й
[15:12] поховав у вашій могилі. Мені цікаво знати лише одне, хто
[15:17] лежить у тій могилі я. Власні слова змусили марсона
[15:21] замовкнути, він завмер раптово скутий дивним, нетутешнім жахом,
[15:26] якого ніколи раніше не відчував на кілька жахливих секунд його
[15:30] розум ніби лишився голим під ударом крижаного внутрішнього
[15:34] вітру, який закружжав над ним із самої глибини темряви.
[15:39] На нього ринули думки оглушливе огидне марево хворобливе чорне
[15:45] від прадавнього неймовірно давнього зла справжнє кипіння
[15:49] прихованих жахів. Здригнувшись, він вирвався з
[15:52] цього похмурого світу власної уяви й помітив, що стара швидко
[15:56] захлинаючись випльовує слова. То не мене поховали.
[16:01] У селищі було двоє нас старих, і коли вона померла, я зробила її
[16:05] обличчя, схожим на моє, а своє на її і забрала її гроші.
[16:09] Я і я колись була акторкою. Знаєте, я вмію користуватися
[16:14] гримом, ось як усе було так так грим це все, пояснює я зовсім не
[16:19] та про кого ви думаєте, а просто бідна стара жінка оцей усе
[16:24] просто стара нещасна баба, яку варто пошкодувати.
[16:28] Вона б терохтіла без зупинок, якби її хижацька логіка
[16:31] неймовірним зусиллям не змусила її замовкнути.
[16:35] Вона стояла важко, дихаючи, розуміючи, що говорила надто
[16:38] швидко, надто збуджено її язик розвязався через старечу неміч,
[16:43] і кожне слово лише дужче заганяло її в пастку.
[16:47] Проте чоловік сам розвіяв її розпачливий страх, коли
[16:51] роздратовано кинув. Господи, жінка, ви справді
[16:55] стоїте тут і спокійно розповідаєте, що знівечили труп,
[16:58] аби вкрасти гроші. А це ж.
[17:01] Голос його урвався перед цією безодою морального падіння.
[17:06] Це був злочин найнижчого ґатунку.
[17:08] Брудна огидна справа, яка в разі розголосу перевернула б увагу
[17:13] всієї країни й миттєво знищила б карєру, будьякого директора
[17:16] школи. Він здригнувся і поспіхом додав,
[17:21] у мене немає часу розбиратися з цим зараз, але він раптом
[17:25] помітив, що вона дріботить до коридору, який вів до її кімнати
[17:30] і ще одне гукнув. Він упевненіше у суботу
[17:33] пополудні ви сиділи на галявині двері тихо зачинилися за ними
[17:38] стояла стара важко дихаючі від перевтоми, але в душі її міцніла
[17:43] впевненість у перемозі. Цей дурний чоловікко досі нічого
[17:48] не второпав, яке їй діло до того, що він про неї думає.
[17:52] Залишилося всього 7 днів. Якщо вона протримається цей час,
[17:56] усе інше не матиме жодного значення.
[18:01] Небезпека полягала в тому, що з кожним днем її становище
[18:04] ставатиме дедалі важчим, а це означало, що коли настане час
[18:09] діяти, доведеться миттєво тіло жінки.
[18:12] Потрібно було підготувати негайно.
[18:16] Джоана здорова джоанна мабуть уже спала, тож залишалося лише
[18:20] дочекатися, поки цей нікчемний чоловік вибереться з дому.
[18:25] Вона чекала, нарешті долинув такий бажаний звук.
[18:29] Вхідні двері відчинилися й зачинилися наче загнаний олень
[18:34] стара здригнулася самі її кістки, затемтіли від раптового
[18:38] млосного передчуття рішучих дій, якщо вона схибить, якщо її
[18:43] викриють, вона заздалегідь підготувалась до можливої
[18:47] невдачі, але напад страху минув. Востаннє намацавши в пласкій
[18:52] чорній пазусі сукні маленькі відкритий мішечок із порошком.
[18:56] Вона вислизнула з кімнати на коротку мить.
[18:59] Вона замерзла на порозі спальні джони, її гострі начешила очі із
[19:05] задоволенням зупинилися на сплячій постаті, а тоді тоді
[19:09] вона переступила поріга. Ранковий вітер із моря вдарив
[19:15] марсона в обличчя, щойно він відчинив двері із зусиллям,
[19:19] зачинивши їх. Він зупинився в напівтемному
[19:21] коридорі, вагаючись, справа була не в тому, що він передумав іти
[19:26] до кінця навчального року залишалося занадто багато справ.
[19:29] Просто цей автовий порив вітру підштовхнув його до думки.
[19:34] Чи варто йти не розповівши джоанні про листа від каменяра?
[19:38] Зрештою стара, тепер знаю, що йому все відомо у своєму хитрому
[19:42] прагненні захистити себе та свій спокій, який вона вважає під
[19:46] загрозою. Вона може сама розказати все
[19:48] джанні, а та буде геть не в курсі.
[19:52] Усе, ще вагаючись, марсон зробив кілька повільних кроків і знову
[19:56] зупинився уже в італії. Що ж забирай?
[19:59] Це може почекати й до обіду тим паче, що джоанна зараз напевно
[20:02] спить. Навіть так йому доведеться їхати
[20:05] машиною чи трамваєм, якщо він хоче дістатися шкоди вчасно
[20:09] думки різко переплуталися, коли чорна постать старої примарою,
[20:13] ковзнула через коридор просто до кімнати джоанни.
[20:17] На губах марсона ледь не зірвався безглуздий крик.
[20:21] Безглуздий бо він ще не встиг усвідомити всю ненормальність
[20:24] ситуації. Звук застряг у горлі бо в голові
[20:28] знову закружляв той самий крижаний неприродний вітер із
[20:31] темряви озвалося щось аномальне первісне.
[20:37] Він не памятав, як біг, але раптом опинився перед
[20:40] відчиненими дверима спальні, а там була стара і в ту саму мить,
[20:45] попри всю його безшумну швидкість.
[20:47] Потворна істота відчула його присутність.
[20:50] Вона підскочила від такого дикого суто фізичного переляку,
[20:54] що на це моторошно було дивитися її пальці, що забисли над ротом
[20:58] джоанни судом насипнулися із залимкуватий порошок висипався
[21:02] частково на ліжко, а здебільшого на невеликий килимок поруч.
[21:07] І тут марсон навалився на неї той огидний вітер у голові
[21:11] завихрив дужче й холодніше у ньому жила абсолютна смертельна
[21:16] впевненість, що демонічні мязи опиратимуться його силі до
[21:20] останнього на мить це відчуття виявилося сильнішим за
[21:24] реальність, бо насправді ніякого опору не було.
[21:27] Тонкі киславі руки миттєво підкорилися його потужному
[21:31] поштовху. Тіло, схоже на старий трухлявий
[21:34] папір відлетіло на підлогу від його шаленого натиску.
[21:39] На якусь мить ця неймовірно легка перемога змусила марсона
[21:43] завагатися, проте жоден подив не міг стримати його жорстокого
[21:47] наміру. Стерти це неприродне відчуття
[21:49] чогось нелюдського. Жодні сумніви в цю мить не могли
[21:53] переважити лють від побаченого стара лежала біля його ніг без
[21:58] формою зморщеною купою з безжальною жорстокістю з диким
[22:02] наміром, що перевершував будьякі відомі йому емоції, мерсон
[22:06] підхопив її з підлоги. Легка наче парах вона злетіла в
[22:11] його руках, обважена чорним одягом.
[22:14] Нелюдська подоба, він трусив її так ніби тримав у руках справжнє
[22:18] чудовисько. І саме тоді, коли його
[22:21] смертоносний намір спалахнув із жаленою силою, сталося
[22:24] неймовірне. Кімнату заполонили примарні
[22:28] постаті старої 7 старих баб. Вишикувавшись уряд, точнісінько,
[22:33] копіюючи кожну деталь від чорної мішкуватої сукні до напівлистої
[22:38] голови кинулися до дверей. 3 точні копії старої розпачливо
[22:42] шкрябали нігтями, найближче вікно 11 двійник стояв на
[22:47] колінах, намагаючись залізти під ліжко.
[22:50] Приголомшли, на копнувши повітря з диким безладом у голові марсон
[22:54] випустив істоту з рук. Вона з вереском упала на підлогу
[22:59] і тієї ж миті всі 11 образів старої зникли начимамарево з
[23:03] нічного жаху. Крейгу він ледь упізнав голос
[23:09] джоанни, але продовжував стояти, як укопаний, нічого не помічаючи
[23:13] навколо у голові пульсувала чітка думка.
[23:17] Ось, що сталося в суботу на галявині образ старої мимохід,
[23:21] спроектований її напруженим мозком, поки вона сиділа у
[23:24] вітальній плела. Тепер це точно були мимобільні
[23:28] образи наляканий до смерті розум старої шукав шляхів для
[23:32] порятунку. Боже, про що він думає не було і
[23:37] не могло бути тут нічого, крім його власної хворої уяви.
[23:41] Це просто неможливо. Крейгу, що тут коїться, що
[23:45] сталося? Він майже не чув її раптом
[23:50] абсолютно чітко й навіть спокійно його розум зосередився
[23:53] навколо однієї простої базової і страшної думки.
[23:57] Що роблять із відьмами у 1000 девятсот 42 році.
[24:02] Ця жорстока думка зникла, коли він уперше помітив, що джоанна
[24:06] напівсидить, напів стоїть на колінах у тій напруженій позі, в
[24:09] якій прокинулася вона злегка хиталася, ніби ще не цілком
[24:14] володіла своїм тілом на її обличчі застиг шок від різкого
[24:18] пробудження. Її очі, як він помітив, були
[24:22] широко розплющені й майже порожні.
[24:25] Вони були прикуті до старої одним швидким поглядом.
[24:28] Він простежив за цим застиглим поглядом і всередині в нього
[24:32] знялася тривога. Джоан прокинулася лише тоді,
[24:36] коли стара закричала, вона взагалі не бачила тих образів
[24:41] перед її очима постало лише картина сильний, жорстокий
[24:45] молодий чоловік погрозливо стоїть на здогнучою старою
[24:48] жінкою. І клянуся небом, йому треба
[24:51] діяти швидко. Дивись різко почав марсон я
[24:55] упіймав її, коли вона намагалася засипати тобі в рот зелений
[24:59] порошок і. Сама спроба втілити це в слова,
[25:03] позбавила його дару мови. Розум здригнувся перед жахливим
[25:07] фактом, відьма намагалася отруїти джанну його джоанну.
[25:12] Якимось незбагненним чином. Вона мала стати жертвою, і він
[25:16] повинен переконати її в тому, що їм робити далі.
[25:19] Перед цим наміром лють зникла. Він поспіхом присів на ліжко
[25:23] поруч із дружиною. Він швидко переповів їй усе, що
[25:27] сталося, не згадуючи про образи чи свої власні жахливі підозри.
[25:33] Джоанна була ще більш прагматичнішою, ніж він.
[25:36] Якщо вона подумає, що він збожеволів, це лише заплутає
[25:39] справу наостанок, він додав. Я не хочу жодних суперечок факти
[25:45] говорять самі за себе один лише парошок свідчить проти неї лист
[25:50] дає достатньо підстав сумніватися в її особі, щоб
[25:53] зняти з нас будьякі зобовязання. Ось, що ми зробимо спочатку я
[25:59] зателефоную секретарю і попереджу, що можу запізнитися.
[26:03] Тоді наберу будинок перестарілих не сумніваюся, що за звичайних
[26:07] умов там купа паперів, але гроші спростять усю процедуру.
[26:12] Ми позбудемося її вже сьогодні і.
[26:15] І його несподівано перервав сміх джоанни хвиля сміху, що
[26:19] закінчилася різкою неприродною істеричною нотою.
[26:23] Марсон струснув її за плечі. Люба занепокоєно почав він, вона
[26:30] відшапнула його, зіскочила з ліжка із дивним збудженням,
[26:33] опустилася на коліна біля старої.
[26:36] Матінко квіглі. Почала вона і її голос був таким
[26:40] високим, що марсон аж підвівся, проте знову сів, коли вона вела
[26:44] далі ма тільки квіглі дайте відповідь лише на одне запитання
[26:49] той порошок, що ви хотіли всипати мені в дорота, чи не
[26:52] було це те ваше зілля з морських водоростей, яким ви так
[26:56] наполегливо намагалися лікувати мій головний біль?
[27:01] Спалах надії, що зявився в душі старої ледь, не позбавив її
[27:05] залишків розуму, як вона могла забути про свої тривалі спроби
[27:09] змусити джону прийняти порошок добровільно вона пришепотіла
[27:15] допоможі мені дістатися ліжка люба, здається, нічого не
[27:19] зламала, але треба прилягти так, так моя дорогенька то був
[27:23] порошок. Я була так упевнена, що він тобі
[27:26] допоможе. Нам жінкам із нашим головним
[27:29] болем треба триматися разом. Звісно, мені не слід було так
[27:34] робити, але. Думка спалах тривоги вразив її,
[27:39] вона заскіглила ти ж не дозволиш йому вигнати мене.
[27:42] Правда знаю від мене багато клопоту і.
[27:47] Вона замовкла помітивши дивний вираз на обличчі джоан усю є
[27:51] межа перемога могла виявитися занадто очевидною.
[27:55] Вона з прихованим задоволенням слухала, як джоанна швидко
[27:58] промовила крейгу. Тобі не здається, що краще піти
[28:02] ти спізнишся. Мерсон різко кинув, я заберу
[28:07] решту цього порошку з водоростей, віддам його на
[28:09] аналіз, проте він уникав погляду дружини, думаючи в цілкотому
[28:14] заціпенінні. Я зїхав з глузду.
[28:17] Я був настільки осліплений лютю, що мені просто привиділося все
[28:20] те чертовиня. Хіба не доктор лайкумінг
[28:24] говорів, що людський розум має расову память, яка сягає часів
[28:28] тих безіменних морів, де народилися предки людини і що
[28:32] під впливом сильного жорстокого стресу ці спогади про первісний
[28:36] жах повертаються. Його сором посилився, коли
[28:40] тремтячі пальці старої витягли маленький полотняний мішечок без
[28:44] жодного слова. Він узяв його й вийшов із
[28:47] кімнати. За кілька хвилин під тихе
[28:50] морчання двигуна машини пильно стежачи за дорогою вся ця
[28:54] історія здавалася йому далекою й нереальною.
[28:57] Наче сон він міркував. Ну і що далі?
[29:01] Я все одно, не хочу бачити її поруч, але він із дивним гострим
[29:06] розпачем усвідомив, що немає жодного плану.
[29:11] У вівторок стара здригнулася від сну і завмерла.
[29:15] Накотив голод, але вона вже все вирішила.
[29:17] Вона не вдягатиметься і не їстиме, поки чоловік не піде на
[29:21] роботу, вона не виходитиме ні в обід, ні після занять у школі, а
[29:26] залишатиметься у цій кімнаті із зачиненими дверима, щоразу, коли
[29:30] він буде вдома. 6 днів до того, як вона зможе діяти 6 днів
[29:36] повільних хвилин, сумнівів і страхів.
[29:40] У середу о пів на пяту пополудні пальці марсона замерли на
[29:44] блискучій ручці вхідних дверей зсередини долину в жіночий сміх,
[29:49] і він згадав, що його попереджали про заплановане
[29:52] чаювання наче непроханий гізь, він тихо пішов геть вулицею і
[29:57] лише о 7 годині вечора вийшов із кінотеатру й мовчки попрямував
[30:01] додому. Він уже в 100, думав про одне й
[30:05] те саме я бачив ті образи старої.
[30:08] Знаю, що бачив це мій цивілізований інстинкт, змушує
[30:12] мене сумніватися й утримує від дій.
[30:15] Згодом він повечерв залишками сендвічів із гарячою кавою
[30:19] минуло щонайменше 2 години, перш ніж його увагу перевернув один
[30:23] абзац із військової передовиці. Ворог насправді не обдурив нас,
[30:28] ми знаємо, що всі його дії прямо чи опосередковано спрямовані
[30:32] проти нас. Неймовірної фантастично інше ми
[30:36] все знаємо і нічого не робимо, якби окрема людина мала стільки
[30:41] ж підозр стільки й доказів того, що її збираються вбити.
[30:44] За 1 ліпший нагоди вона спробувала б завадити цьому
[30:48] злочину. Вона б не чекала, поки все
[30:50] закінчиться кривавою розправою. Найжахливіше те, що настане час,
[30:55] коли будьякі зусилля виявляться марними, навіть надлюдські дії
[31:00] запізнілими. Здригнувшись, марсон випустив
[31:04] газету з рук про війну. Він уже й не думав двічі в
[31:09] опитуваннях щодо війни він обирав варіант вагаюся з
[31:12] відповіддю, і це було чистісінькою правдою у молодого
[31:17] чоловіка, на якого щойно звалилася відповідальність за
[31:20] керівництво великою школою, не залишалося часу на війну чи
[31:24] політику, можливо згодом. Проте тема найглибший змістить
[31:29] цієї статті стосувалися саме його його особистої проблеми.
[31:34] Знати все і нічого не робити. Стривожений, але з раптовим
[31:40] припливом рішучості він підвівся на ноги.
[31:44] Джоана почав він і зрозумів, що звертається до порожньої
[31:47] кімнати. Він зазирнув до спальні.
[31:51] Джоанна лежала на ліжку, повністю вдягнена, покинувши в
[31:54] глибокий сон похмурість марсона поступилася місцем багатозначній
[31:59] усміхці. Підготовка до того чаювання
[32:02] забрала всі її сили. За годину вона все ще спала, тож
[32:07] він дуже тихо, обережно роздягнув її і вклав під ковдру.
[32:11] Вона навіть не побрухнулася, коли він поцілував її на ніч.
[32:16] У четвер близько обіду він зайнявся справою про дрібну
[32:19] крадіжку. Прикрою жалюгідною історією, про
[32:22] гарненьку дівчину, яку впіймали на гарячому він помітив, як
[32:26] увійшов і знову тихо вийшов кемп.
[32:28] Асистент із хімії, відчувши раптовий приплив збудження, він
[32:33] відклав цю жалюгідну справу й поспішив за кемпом.
[32:36] Він наздогнав його, коли той саме вдягав капелюх, збираючись
[32:40] на обіди. Очі молодого викладача хімії
[32:42] спалахнули радістю, коли він побачив марсона, а тоді він
[32:46] наступився. Щодо того зеленого порошку, який
[32:50] ви мені дали на аналіз пане марсоне це виявилося непростим
[32:54] завданням, а я ж люблю докопуватися до суті, ви знаєте?
[32:59] Марсон кивнув він знав характер цього чоловіка, тому й обрав
[33:02] саме його, а не його керівника, який був не менш послужливим.
[33:07] Кемп був молодим, завзятим і чудово знав свій предмет.
[33:12] Продовжуйте мови марсон, як ви й припускали, вів далі кемп це
[33:17] виявилися подрібнені водорості, я відніс їх нашому біологу,
[33:22] перепрошую, пану грейжеру попри всю серйозність, марсон
[33:26] посміхнувся колись він і сам називав його просто біологом.
[33:31] Ну і тільки й спитав він. Грейер визначив, що це вид
[33:36] морських водоростей під назвою гідрогендрон бареха.
[33:40] Вони якось особливим чином діють на людський організм.
[33:44] Мерсон намагався говорити якомога невимушеніше та ні вони
[33:48] не небезпечні. Якщо ви про це, звісно, я
[33:51] випробував їх на собі на смак доволі неприємні не те, щоб
[33:55] гіркі, а якісь аж надто гострі. Барсон мовчав він не знав, що
[34:01] відчувати розчарування чи полегшення чи щось інше кемп
[34:07] знову заговорив, я дослідив їхню історію і знаєте, вона виявилася
[34:12] досить цікавою. Памятайте, як в європі нас
[34:15] змушували вчити купу всього про старих алхіміків та іншу
[34:19] чернівню, щоб дати історичну базу ну то що.
[34:24] Кемп засміявся, у вас там випадково?
[34:26] Ніяка відьма поруч не вештається.
[34:29] Що цей вигук ледь не зірвався з уст.
[34:32] Марсона. Йому коштувало неймовірних
[34:35] зусиль приховати силу цього потрясіння кемп продовжив.
[34:40] Згідно з працею австрійця карла гльока, історія чарівниць
[34:44] гідророддрон бареха це сучасна назва прадавнього зілля,
[34:48] відомого як відьми трава. Я говорю не про тих відьом із
[34:52] нашої християнської міфології з їхніми дитячими битівками.
[34:57] А про прадавню расу диявольських істот, що дійшли до нас аж із
[35:01] доісторичних часів справжніх повнокробних морських відьом.
[35:06] Схоже, коли їхнє чергове тіло старіє, вони обирають тіло
[35:09] молодої жінки, налаштовуються на нього живучи поруч із жертвою і
[35:14] захоплюють його будьякої миті. Після опівночі в період 1 повні
[35:19] після 21 червня візьме зілля нібито полегшує цей процес
[35:24] гальок пише зачекайте пане директоре, що з вами?
[35:29] Його 1 диким і жахливим поривом було виплеснути всю цю історію
[35:33] кемпу, але величезним зусиллям волі він зупинив себе, бо кемп,
[35:38] хоч і міг легко базікати про відьом залишався науковцем до
[35:42] кінця днів. І те, що він мерсон мав зробити
[35:46] не повинно постраждати через те, що якась прагматична, сумнівна
[35:50] людина будьхто запідозрить правду.
[35:54] Сама наявність підозри могла підірвати його волю і в підсумку
[35:58] завадити рішучим діям. Він почув, як бурмоче слова
[36:02] подяки за кілька хвилин уже йдучи дорогою, він розпачливо
[36:06] міркував. Що ж мені сказати, як переконати
[36:09] джоанну, що старої треба позбутися?
[36:12] І залишалося ще одна річ, яку він мав зясувати, перш ніж
[36:16] зважитися на єдиний можливий крок.
[36:19] Ще одна річ. Усю суботу вранці яскраво
[36:24] світило сонце, але пополудні над його машиною шемчала дорогою.
[36:28] Зібралися чорні хмари. О 6 вечора пройшла сильна злива,
[36:33] яка тривала 10 хвилин, а тоді небо повільно прояснилося.
[36:38] Селище він уперше побачив із пагорба і це, як він із
[36:42] полегшенням подумав мало спростити його роботу.
[36:46] Сховавшись за деревами, він вивчав невелике скупчення
[36:49] будинків. Спершу церква збила його з
[36:52] пантелику, тож він продовжував пильно оглядати все довкола неї
[36:56] у польовий бінокль минуло майже півгодини, перш ніж він
[37:00] переконався, що того, що він шукає, там немає.
[37:04] Тим часом на землю спустилися густі сутінки і це викликало в
[37:09] душі паніку. Він ніяк не міг наважитися, піти
[37:12] до селища і розпитати де цвинтар.
[37:15] І все ж швидше, швидше остаточно спантеличений від заглибився в
[37:20] ліс і пішов у вздовж схилу пагорба.
[37:24] Трохи далі був виступ землі, звідки відкривався краєвид на
[37:28] всю околицю. У таких висілках цвинтарі іноді
[37:31] розташовувалися на значній відстані і і маленька дорога
[37:35] виникла перед ним зненацька, щойно він вибрався з чагарника
[37:40] за кілька кроків попереду височіла брама за нею в густих
[37:44] тінях мяно біліли прості хрести якісь янгол нерухомо застиг у
[37:49] камені, готуючись до польоту. А кілька великих блискучих
[37:53] гранітних надгробків суворо височили над темною тихою
[37:57] землею. Двічі уже повністю загорнула
[38:01] цвинтар у своїй чорній шати, коли його ліхтарик нарешті
[38:05] вихопив з темряви потрібний напис.
[38:07] Він був простим пані квіглі померла 7 липня 1000 девятсот 41
[38:13] року у віці понад девяносто років.
[38:18] Він повернувся до машини за лопатою і почав копати.
[38:21] Земля виявилася твердою, а він не звик до такої праці.
[38:25] За годину він заглибився приблизно на пів метра.
[38:29] Важко дихаючи, він безсило опустився на землю і якийсь час
[38:33] лежав під нічним небом, по якому пливли хмари у голові зринув
[38:37] дивний науковий факт середня вага президентів, університетів
[38:42] та директорів шкіл становить близько 82 кілограмів.
[38:46] Але лихо в тому похмуро подумав він, що вся ця вага не додає
[38:50] витривалості меншести доведеться продовжувати, навіть якщо на це
[38:56] піде вся ніч принаймні в одному він був упевнений, джоанни немає
[39:01] вдома йому коштувало великих зусиль, умовити її поїхати в
[39:06] гості на вихідні самій і ще важче було збрехати про
[39:10] невідкладні справи, які затримують його поза містом
[39:13] донедільного ранку. Він мав твердо пообіцяти, що
[39:16] приїде за нею в неділю. Найпростішим виявилося знайти
[39:21] молоду дівчину, яка б доглянула за старою цими днями і звук
[39:26] машини, що проїжджав, повз змусив його різко підхопитися на
[39:29] ноги. Він насупився, справа була не в
[39:32] тому, що він злякався, чи запанікував розум, залишався
[39:36] непохитним, а рішучість залізною у цьому темному спокійному
[39:41] місці, будьяка несподіванка здавалася, такою ж
[39:44] малоймовірною, як і його власне нічне мародерство.
[39:47] Люди просто не ходять на цвинтарі вночі.
[39:51] Біч минала, а він усе копав і копав, наближаючись до тієї
[39:56] таємниці, яку мав дізнатися, перш ніж зважитися на
[39:59] смертельний крок, якого вимагала логіка, і він не почувався
[40:04] освермителем могил не було взагалі жодних почуттів, лише
[40:08] мета його сувора незмінна мета. Навколо стояла темна ніч і тиша,
[40:15] яку порушував лише шелест землі, що летіла вбік життя і сивий
[40:20] витікали з нього. Тут на цьому маленькому
[40:23] зарослому деревами кладовищі на його годиннику було 20 пять
[40:27] хвилин на 2, коли лопата в решті натрапила на дерево.
[40:32] Була вже 3 година ночі, коли промінь його ліхтарика моторошно
[40:36] вихопив порожній деревяний ящик. Кілька довгих секунд.
[40:40] Він дивився на це видовище. Тепер, коли реальність постала
[40:44] перед очима, він уже й не знав, чого очікував.
[40:47] Очевидно, абсолютно очевидно, що тут поховали лише образ, який
[40:52] зловтішно зник, щойно 1 грудки землі загупали по кришці труни.
[40:57] Але навіщо взагалі цей похорон, кого вона намагалася обдурити?
[41:02] Навіщо розум напружився причини тепер не мали значення.
[41:08] Він усе знав ось, що головне і його дії мали бути такими ж
[41:12] холодними й смертоносними. Як і наміри істоти, що оселилася
[41:17] в його домі. Його машина виїхала на безлюдне
[41:21] ранкове шосе. Сірий світанок піднімався зі
[41:24] сходу йому назустріч тільки похмура мета, що з кожною
[41:28] хвилиною ставала дедалі міцнішою й холоднішою була його єдиним
[41:32] супутником. Був уже розпал дня, коли його
[41:37] автомобіль на 2 передачі з гуркотом піднявся на крутий
[41:40] пагорби і звернув до гаража. Він увійшов до будинку і якийсь
[41:44] час сидів нерухомо. Дівчина, яку джоанна залишила за
[41:49] господарку, виявилася симпатичною родоволосою особою
[41:53] на імя гелен. Вона була тендітною із татури,
[41:57] що він відзначив із похмурим задоволенням, адже пропонував її
[42:01] кандидатуру. Саме з огляду на її слабкість.
[42:04] І так вона зовсім не проти залишитися ще на одну ніч, якщо
[42:08] господарі не повернуться, а коли він збирається їхати за
[42:12] дружиною? О, я спочатку трохи посплю,
[42:16] відповів марсон. Дорога була важкою, а ви чим
[42:19] займетеся, поки я відпочиватиму, я знайшла кілька журналів мовила
[42:24] дівчина сидітиму тут і читатиму обіцяю поводитися тихо.
[42:29] Дякую, сказав марсон це. Всього на пару годин він похмуро
[42:34] посміхнувся про себе, заходячи до спальні і зачиняючи двері.
[42:39] Чоловіки звідчать душними планами, мають діяти зухвало,
[42:42] спираючись на найпростіший очевидні життєві реалії,
[42:46] наприклад, на те, що люди зазвичай не вештаються
[42:49] цвинтарями вночі. І що такі молоді дівчата не
[42:52] плутаються під ногами, коли пообіцяли сидіти тихо, він зняв
[42:57] туфлі в зубці й завмер пять довгих хвилин відчекав, аби дати
[43:02] їй час помаститися з журналом. Нарешті тихо пройшов крізь двері
[43:06] ванної кімнати до коридору, що зєднував кухню та спальні.
[43:11] Кухонні двері злегка рибнули, коли він виходив, але він не
[43:15] дозволив собі жодних вагань ні краплі страху не просочилися
[43:19] його крижаний розум. З якого дива дівчині, що зручно
[43:24] вмостилася з цікавою історією і пообіцяла сидіти тихо зважати на
[43:29] звичайний шурхіт, навіть нові будинки повні своїх власних
[43:33] особливих звуків. Машина стояла з боку будинку, де
[43:37] було лише одне вікно. Він узяв із заднього сидіння
[43:41] пятилітрову каністру бензину, приніс її через кухню й
[43:44] спустився в підвал, швидко прикрив її старим шматтям, а
[43:49] тоді повернувся назад крізь кухню діставшись спальні, він
[43:53] напружено міркував. Саме такі дрібниці, мабуть, і
[43:57] зупиняють більшість тих, хто зважився на злочин сьогодні,
[44:01] коли він повернеться, він не зможе підїхати машиною до самого
[44:05] пагорба, бо це має бути таємна. Примарна подорож машину
[44:10] доведеться залишити щонайменше за кілометр.
[44:12] Звідси і звісно, було б фантастично ризиковано й важко
[44:16] тягти пятилітрову каністру бензину цілий кілометр через
[44:20] темні закавулки. І яким би нічним жахіттям
[44:23] виявилася спроба. Пробратися з цією каністрою
[44:27] через кухню в підвал опівночі. До того ж, як він переконався,
[44:31] принести її повзжану непомітно було просто неможливо.
[44:36] Забрати чуже життя не така вже й проста справа.
[44:39] Звісно, він має власноруч обірвати це життя за допомогою
[44:44] вогню. Усе, що він колинебудь памятав
[44:46] про відео, вказувало на вирішальне значення вогню і
[44:50] нехай тендітна гелен спробує вибити двері старої після того,
[44:54] як спалахне вогонь, а сам він замкне ті двері ззовні.
[45:00] Біль якийсь час тихо лежав на ліжку у голові зринула думка, що
[45:04] жоден чоловік не здався більшим мерзотником, ніж він, якби все,
[45:08] що він уже зробив і що збирався зробити, колись викрили.
[45:13] На мить на нього найшов чорний наче смола страх перед очима,
[45:18] ніби на яву постала картина велика школа висли з його рук, а
[45:23] ще більший коледж попереду тане як сон.
[45:26] Перетворюючись на туман навколо тюремної камери.
[45:30] Він подумав, так легко було б удатися до напівзаходів, які б
[45:34] позбавили його і джану цієї жахливої проблеми.
[45:39] Наступного дня йому треба було просто відвести стару до будинку
[45:42] престарілих покиджани ще не буде вдома і безжально відкинути всі
[45:47] подальші заперечення. Вона б можливо втекла звідти,
[45:51] але ніколи б не повернулася до них.
[45:54] Тоді він зміг би повернутися до свого звичного світу, школи і
[45:58] дружини життя. Котилося б далі своїм широким
[46:01] американським шляхом. А десь поруч зявилася б молода
[46:05] відьма, що палає силою відновленого прадавнього зла і
[46:10] десь так само існувала б людська душа вигнана з власного тіла і
[46:15] дім куди так нахабно і спритно вдерлася стара баба знати все і
[46:21] не зробити нічого, крім усього можливого.
[46:25] Мабуть, він заснув із цією думкою важким сном геть
[46:29] виснажених нервів, які вимагали відпочинку.
[46:33] Прокинувся він від несподіваного поштовху навколо стояла
[46:38] непроглядна темрява і. Двері спальні тихо відчинилися
[46:43] навшпиньках увійшла джоанна. Вона побачила його при світлі,
[46:46] що падало з коридору, зупинилася й посміхнулася.
[46:50] Тоді підійшла й поцілувала його. Любий мовила вона я така рада,
[46:56] що впіймала тебе до того, як ти вирушив за мною.
[46:59] Одна чудова пара запропонувала підвести мене, і я подумала,
[47:03] якщо ми розмінемося в дорозі, буде прикро, а так це принаймні
[47:07] заощадить тобі сили після твоїх важких вихідних я вже відпустила
[47:11] гелен додому зараз 11 година, тож роздягайся і лягай спати, а
[47:17] я випю чаю. Чи може й ти хочеш?
[47:21] Її голос ледь пробивався крізь гуркіт, що знявся в його голові
[47:25] чистий біль усвідомлення уже після 11 менше години залишилося
[47:31] до опівночі, яка раз на рік відкривала фатальну пору
[47:36] відминого місяця. Увесь світ його планів валився
[47:39] просто на очах. Він крутився біля неї, поки вона
[47:44] ставила чайник було вже пів на 12, коли вони допили чай, а він
[47:49] досі не міг промовити ані слова, не знаючи, як почати розмову,
[47:54] яка мала б охопити все, що потрібно сказати.
[47:58] Він із розпачем помітив, що вона пильно спостерігає за ним,
[48:02] затягуючись цигаркою. Він підвівся й почав міряти
[48:06] кімнату кроками у її гарних карих очах зявилося глибоке
[48:10] збентеження. Вона двічі збиралася щось
[48:14] сказати, але щоразу осікалася і чекала він майже фізично
[48:19] відчував це її очікування спокійне серйозне.
[48:23] Вона чекала, що він заговорить 1.
[48:27] Неможливість він подумав про абсолютно неможливість
[48:30] переконати цю спокійну, прагматичну й добросдну дружину.
[48:34] І все ж це треба зробити зараз, поки не пізно, поки навіть
[48:39] надлюдські зусилля не виявилися марними.
[48:42] Повторення цієї фрази з передовиці змусило холодний під
[48:46] виступити на його обличчі. Він різко зупинився просто перед
[48:50] нею його очі мабуть, палали шаленим вогнем, а застигла
[48:54] посладь лякала, бо вона аж злегка відсохнулася кригу.
[49:00] Джоанна, я хочу, щоб ти взяла пальто капелюх і поїхала до
[49:04] готелю. Не треба було мати багато уяву,
[49:08] аби зрозуміти, що його слова звучать як божевілля.
[49:12] Він заговорив швидко захлинаючись наче дитина, що
[49:15] розповідає страшну казку і почувався так само дитиною, що
[49:20] говорить із поблажливим дорослим, але зупинитися вже не
[49:24] міг. Він приховав лише одне свій
[49:27] жорстокий намір зважитися на цей злочин.
[49:30] Цей шок їй доведеться пережити згодом, коли все скінчиться,
[49:34] коли він замовто побачив у її очах.
[49:38] Бідний мій любий мовила вона то ось, що тебе мучило ти просто
[49:43] хвилювався за мене. Я розумію, як усе розрослося у
[49:46] твоїй уяві, як відчувала те саме, якби тобі загрожувала
[49:50] небезпека? Марсон здогнав про себе ось яку
[49:55] позицію вона обрала солодке розуміння намагання заспокоїти
[49:59] його тривогу не вірячи жодному слову він змусив свій розум
[50:04] бодай трохи заспокоїтися і вимовив тремтячим голосом.
[50:08] Джогана згадай чіткий аналіз кемпа, який назвав це відьминим
[50:13] зілля і те, що тіло в могилі немає.
[50:18] В її очах досі не було вогню жодного спалаху справжнього
[50:21] страху. Вона лише насупилася й запитала,
[50:25] але навіщо їй було так напружуватися й ховати один зі
[50:28] своїх образів, якщо вона могла просто сісти на потяг і приїхати
[50:32] сюди фізично вона так і зробила. Навіщо цей величезний фарс із
[50:37] похороном? Марсон вибухнув, а навіщо вона
[50:41] збрехала? Мені ніби загримувала когось
[50:44] іншого й поховала замість себе го люба.
[50:47] Невже ти не розумієш? Джоанна знову заговорила
[50:51] спокійно, розважливо крейгу та могла бути якась таємна змова.
[50:56] Між тим чоловіком пітом коулом, що написав тобі листа і матінкою
[51:00] квіглі ти про це не подумав, якби вона була з ним.
[51:04] Подумав він, коли він відкривав ту темну могилу, якби вона
[51:08] бачила той неймовірний образ, якби якби, якби він кинув огляд
[51:15] на годинник на стіні годинник показував за 17, 12 і від цього.
[51:20] Охоплював несамовитий відчай, він здригнувся і спробував
[51:24] опанувати свій голос. Він міг би знайти безліч
[51:28] аргументів, але час для розмов минув давно минув.
[51:32] Тепер важило лише одне. Джоана вимови він із такою
[51:38] силою, що сам злякався свого голосу ти, поїдеш до готелю на 3
[51:42] дні заради мене. Ну звісно любий вона виглядала
[51:46] абсолютно спокійною, підводячись на ноги моя нічна сумка досі
[51:50] зібрана. Я просто візьму машину і.
[51:53] Якась думка раптом зупинила її на її чистому чолі зявилися
[51:57] зморшки. А як же ти я звісно, залишуся
[52:02] тут відрубав він, аби переконатися, що вона нікуди не
[52:06] втече зателефонуєш мені завтра до школи швидше заради всього
[52:10] святого. Він відчув холод, під її
[52:14] оцінюючим поглядом. Почекай хвилинку, промовила вона
[52:19] повільно і напружена. Спочатку ти збирався відіслати
[52:22] мене лише до завтрашнього ранку. Що ти плануєш робити сьогодні
[52:27] вночі? Його розум раптом став похмурим
[52:31] і впертим а губи неслухняними, ніби тепер йому було легко
[52:34] говорити лише правду. Брехати завжди було важко, проте
[52:39] він спробував, хоча це й виглядало жалюгідно, і я просто
[52:43] хотів забрати тебе звідси, поки сам поїду на цвинтар.
[52:46] Я не думав про те, що буде далі. Її очі не повірили йому вона
[52:51] щось сказала, але слова чомусь не доходили до його свідомості,
[52:55] бо в ньому міцніла дивна впевненість час майже вичерпано
[53:00] і всі ці розмови нічого не варті.
[53:02] Важливий лише його невблаганний намір.
[53:05] Він сказав, просто, ніби розмовляв сам із собою я
[53:09] збирався замкнути її двері ззовні й спалити будинок, але
[53:13] тепер бачу, що в цьому немає потреби.
[53:16] Тобі краще піти люба бо зараз тут буде брудно іти не повинна
[53:20] цього бачити. Розумієш, я збираюся вивести її
[53:23] на край урвища і скинути в танічне море, якого вона так
[53:27] шалено боїться. Він осігся, бо годинник
[53:31] показував уже за 8 хвилин 12. Без жодного звуку, не чекаючи на
[53:36] слова, що вже тремтіли на її губах, він розвернувся й кинувся
[53:40] до коридору, відсмикнув ручку дверей старої замкнено дика лють
[53:47] від безціля здавила йому горла. Відчиняй заривів він.
[53:53] Всередині не долинуло жодного звуку, він відчув як пальці
[53:57] джоан і марно смикають його зарукав, і тоді він усією вагою
[54:02] своїх 82 кілограмів навалився на двері 2 потужні удари плечем і
[54:07] дерево піддалося заглушливим тріском його пальці намацали
[54:12] вимикач клацнуло і тоді. Він завмер заціпенівши від того,
[54:18] що відкрилося при світлі лампи 12 старих баб 12 істот сичали на
[54:24] нього з усіх кутків кімнати відьма скинула маску й прийняла
[54:28] виклик. Вона була готова найдивнішим у
[54:32] цей приголомшливий момент було справжнє почуття тріумфу, що
[54:35] охопило його тріумфу чоловіка, який беззаперечно виграв
[54:39] суперечку з дружиною. Він відчув якесь шалене
[54:42] неймовірне піднесення. Йому хотілося кричати, бачиш
[54:47] бачиш, хіба я нема грації? Хіба все не так, як я тобі
[54:50] казав? Зусиллям волі він приборкав свій
[54:55] розбурханий розум. Прийшло чітке усвідомлення, що
[54:58] він перебуває на межі божевілля. Він промовив тремтячим голосом
[55:03] на це піде трохи часу мені доведеться тягти їх на край
[55:07] круче по одній закон великих чисел каже, що рано чи пізно я
[55:12] натраплю на справжню. Нам не треба хвилюватися, що
[55:15] вона втече. Тим часом, бо ми знаємо про її
[55:18] жах перед ніччю. Це лише питання наполегливості.
[55:22] Його голос злегка здригнувся, бо раптом до його свідомості дійшов
[55:26] увесь жах ситуації. Деякі з істот сиділи на ліжку,
[55:31] деякі на підлозі двоє стояли в обіймах, а половина з них тепер
[55:35] щось безладно белькататала, являючи собою химерну карикатуру
[55:39] на перелік. Здригнувшись, він помітив за
[55:42] своєю спиною джоанною. Вона була блідою неймовірно
[55:46] блідою як для себе і її голос, коли вона заговорила тремтів.
[55:52] Твоя біда крейгу в тому, що ти зовсім не прагматик, ти
[55:56] намагаєшся застосувати силу, скинути її на каміння чи спалити
[56:00] це доводить, що навіть зараз твій розум до кінця не вірить і
[56:04] у її існування. Інакше б ти знав, що робити.
[56:08] Вона притискалася до нього широко розплющеними очима,
[56:11] дивлячись через його плече на цю скичу перелякану зграю, перш ніж
[56:17] він устиг збагнути її намір, вона прослизнула під його рукою
[56:20] кинулася в кімнату, проходячи повз, вона зачепила його плечем,
[56:25] змусивши втратити рівновагу. Це тривало лише мить, але коли
[56:30] він знову зміг дивитися 8 верескливих баб уже оточили
[56:34] джоанну. Він встиг помітити її спотворене
[56:37] обличчя 6 киславих рук намагалися розкрити їй рота купа
[56:43] старечих пальців чіплялося за її руки й ноги, намагаючись
[56:46] утримати її гнучке тіло, що відчайдушно пручалося і вони
[56:51] перемагали. Ця страшна реальність змусила
[56:54] його кинутися в саму гущу цієї відьминої зграї, розмахуючи
[56:58] кулаками і витягти джоану з пастки.
[57:02] Його страх переріс у шалений гнів дурне ти дівчико закричав
[57:08] він. Ти не розумієш, що вже за
[57:10] північ. А тоді повністю усвідомивши, що
[57:13] на неї справді напали злякано запитав ти в порядку.
[57:18] Так тремтячим голосом, відповіла вона так, але вона б сказала, це
[57:24] в будьякому разі він дивикувато вставився на неї, ніби
[57:28] намагаючись поглядом проникнути крізь її обличчя просто в мозок.
[57:32] Вона, мабуть, прочитала цю жахливу думку на його
[57:35] напруженому обличчі, бо закричала, невже ти не розумієш
[57:38] любий штори вікна підніми їх ось, що я збиралася зробити.
[57:44] В пустий ніч в пустий те, чого воно так боїться, якщо вона
[57:48] існує, то й вони теж мають існувати і розумієш.
[57:52] Він потягнув джану за собою, відбиваючи свій істот кулаками й
[57:56] ногами з похмурою безжальною жорстокістю.
[58:00] Одним рухом він зірвав штур з гачків, а ударом ноги вщент
[58:03] розтрощив нижню шипку вікна, а тоді повернувшись до дверей,
[58:08] вони в очікуванні застигли. Долину в легкий шум води, що
[58:12] лопотіла по підвіконню без форм постать чітко виділилася на тлі
[58:17] синьо чорного неба за вікном, а тоді вода опинилася вже на
[58:21] підлозі, стікаючи з туманного силуету, що здавалося, йшов
[58:25] уперед. Почувся голос, схожий на
[58:29] зітхання чи на чиюсь думку. Ти майже обдурила нас ні єшак
[58:34] своїм фальшивим похороном. Ми втратили тебе з очей на
[58:38] багато місяців, але ми знали, що тільки біля моря і з моря твоє
[58:43] старе тіло зможе отримати силу для перевтілення ми стежили, як
[58:47] стежили так довго за багатьма зрадниками.
[58:50] І ось нарешті ти відповіси перед правосуддям прадавніх вод.
[58:56] Не чути було нічого, крім плюскоту, води старі баби
[58:59] застигли, як каміння, заворожені наче птахи перед зміями і раптом
[59:05] усе мариво зникло розтануло одна немічна самотня на вигляд стара
[59:10] сиділа на підлозі просто на шляху цієї туманної істоти вона
[59:15] манірно підібрала спідницю під себе, туман огорнув її постать.
[59:20] Її підняло в повітря і тієї жмиті кинуло до долу.
[59:24] Туман швидко відступив до вікна. І зник стара лежала на спині,
[59:29] широко розплющивши очі її рот теж був відкритий, являючи собою
[59:34] непривабливе видовище. Осівецькінець суцільна темрява,
[59:39] в якій не було ні крихти чогось прекрасного.

Shows are listed from Apple Podcasts' charts and directory, and Podcast Index where it is used. Every show and episode belongs to its publisher and plays from the publisher's own feed; this site hosts none of them.